Міжнародна група науковців зробила важливий крок у вивченні аутизму, виявивши, що цей стан може мати щонайменше два окремі біологічні підтипи. Дослідники дійшли такого висновку після масштабного аналізу мозкової активності людей та лабораторних мишей, а результати роботи можуть допомогти створити більш персоналізовані методи підтримки й терапії.
Аутизм давно вважається спектром станів, адже він може проявлятися дуже по-різному: у когось переважають труднощі зі спілкуванням, у когось — особливості поведінки чи сприйняття навколишнього світу. Проте вчені роками не могли знайти переконливих доказів того, що за цією різноманітністю стоять різні біологічні механізми.
Тепер ситуація може змінитися. Дослідники проаналізували дані 20 моделей мишей із ознаками, схожими на аутизм, а також результати сканування мозку 940 дітей і молодих людей з аутизмом та понад тисячі людей без цього стану. Головною метою було виявити особливості взаємодії між різними ділянками мозку.
У підсумку науковці виділили дві великі групи.
Перша отримала назву гіпозв’язність. Для неї характерна знижена активність зв’язків між окремими зонами мозку. Дослідження показало, що цей варіант пов’язаний із генами, які відповідають за роботу синапсів — спеціальних контактів, через які нервові клітини передають сигнали одна одній.
Другий підтип — гіперзв’язність. У цьому випадку між різними структурами мозку спостерігається підвищена взаємодія. Крім того, вчені виявили зв’язок із генами, що регулюють роботу імунної системи. За окремими показниками люди з таким типом аутизму могли мати дещо вираженіші симптоми.
Особливу цінність дослідженню надає те, що однакові закономірності були знайдені як у людей, так і в тваринних моделях. Це значно підсилює аргументи на користь того, що виявлені відмінності відображають реальні біологічні процеси, а не випадкові статистичні збіги.
Втім, самі автори роботи наголошують, що це лише початок. Приблизно чверть учасників із аутизмом не потрапили до жодної з двох груп, що може свідчити про існування додаткових підтипів, які ще належить відкрити.
На думку вчених, нові дані можуть допомогти відійти від універсального підходу до діагностики та підтримки людей з аутизмом. Якщо кожен із підтипів матиме власні біологічні особливості, у майбутньому можна буде розробляти точніші програми терапії, спрямовані на конкретні механізми роботи мозку.
За останні роки дослідники вже неодноразово намагалися класифікувати аутизм. Одні роботи поділяли його на кілька категорій за поведінковими особливостями, інші враховували вік появи симптомів. Нинішнє дослідження відрізняється тим, що спирається саме на нейробіологічні процеси та функціонування мозку.
Автори також відкрили доступ до зібраної бази даних і програмних інструментів, щоб інші наукові групи могли перевірити результати та продовжити пошук нових закономірностей.
Дослідження опубліковане у журналі Nature Neuroscience, а його автори вважають, що в майбутньому вивчення різних біологічних варіантів аутизму допоможе краще зрозуміти природу цього стану та зробить допомогу людям більш індивідуальною й ефективною.