Австралійський патологоанатом Річард Сколаєр, у якого рік тому виявили невиліковну пухлину головного мозку, разом з онкологом Джорджіною Лонг розробив експериментальне лікування. Незважаючи на ризик смертельного отруєння ліками та смерті, злоякісний процес в організмі вченого вдалося припинити. Результати експерименту поки що не опубліковані в наукових журналах, але Сколаєр і Лонг надали авторитетні дані передплатникам їхніх акаунтів у соціальних мережах та редакціям ЗМІ.
Гліобластома – онкологічне захворювання головного мозку. Саме ця пухлина вважається найагресивнішою і зрештою невиліковною. Люди з таким діагнозом після його постановки в середньому живуть півтора року, а довше за п’ять років вдається прожити лише п’яти відсоткам усіх пацієнтів.
З такою пухлиною головного мозку зіткнувся 57-річний професор Річард Сколаєр: у нього виявили гліобластому на четвертій, останній стадії. Лікар разом з онкологом, професором Джорджіною Лонг, почав розробляти лікування, яке дозволить перемогти смертельне захворювання. У парі їм уже вдавалося впоратися з поширеною в Австралії невиліковною формою раку — меланомою запущеної шкіри. Тоді вони знайшли спосіб лікування, який дозволив вилікувати численних пацієнтів від цього онкологічного захворювання. Цих вчених вважають піонерами у дослідженнях онкологічних захворювань, вони очолюють Інститут меланоми в Австралії.
Загальний протокол боротьби з гліобластомою майже не змінився за останні 20 років: прийнято негайно видаляти пухлину, а потім застосовувати променеву та хіміотерапію. Сколаєр почав лікуватися в червні 2023 року, відразу після постановки діагнозу.
Разом з Джорджіною Лонг та великою медичною командою вони вирішили використати комбіновану імунотерапію перед операцією. Цей метод Лонг і Сколаєр першими успішно застосували у боротьбі з меланомою, але для лікування раку мозку його ніхто ніколи не пробував використовувати.
За словами Лонг, імунотерапія з використанням комбінації препаратів перед операцією нагадує тренування собаки-шукача: «Ви даєте їй відчути запах контрабанди, у сенсі ракових клітин, щоб після видалення пухлини вона змогла їх вистежити».
Однак лікування було пов’язане із серйозними ризиками: через токсичність ліків могли виникнути отруєння та набряк мозку, що призвело б до смерті, а затримувати операцію було небезпечно через агресивність захворювання. Крім того, деякі онкологи не були впевнені, що ліки зможуть потрапити в мозок та спричинити потрібну реакцію імунної системи.
Незважаючи на сумніви та страх за колегу та друга, Лонг зібрала команду фахівців та розпочала експеримент. Для Сколаєра створили персоналізовану протиракову вакцину, яка була адаптована до особливостей його пухлини. Професор став першим, кому запровадили такий препарат. Про всі етапи лікування він розповідав у спеціальному «щоденнику» у кількох соціальних мережах, а також у розмовах із журналістами австралійського ВВС та інших медіа.
У результаті віддаленої пухлини виявили сліди ліків, які застосовували для імунотерапії, а також сигнали, що вказують на активацію імунних клітин. Це означало, що препарати виконали своє завдання і організм Сколаєра зможе почати боротися з раковими клітинами.
Рецидив або повернення гліобластоми відбувається в середньому через пів року після операції. Але у випадку Річарда Сколаєра ознаки активного раку відсутні вже вісім місяців. За власними словами, він почувається добре, зміг повернутися до щоденних пробіжок та більше часу проводити із сім’єю.
«Це, звичайно, не означає, що рак мого мозку вилікований, але приємно усвідомлювати, що він поки не повернувся. Тож у мене ще є час насолоджуватися життям із дружиною Кеті та трьома чудовими дітьми», — зазначив Сколайєр.
Результати експерименту Лонг і Сколайєра становлять великий інтерес для медичної спільноти. Тандем професорів може стояти на порозі відкриття, яке дозволить досягти ремісії та продовжити життя пацієнтам у всьому світі зі злоякісними пухлинами головного мозку.
Проте лікар Роджер Ступп, на честь якого назвали діючий протокол лікування гліобластоми, раніше говорив ВВС, що поки що про успіх експериментального методу говорити рано. На його думку, вагоміший привід для радості з’явиться, коли Сколайєр проживе без рецидивів рік чи півтора.