Час невблаганний для всіх, але є люди, яким вдається ніби домовитися з ним на особливих умовах. Супердовгожителі — ті, хто доживає до 110 років і більше — давно інтригують учених. Одна з таких людей, іспанка Марія Браньяс, яка померла у 2024 році у віці 117 років, стала справжнім ключем до розуміння того, як може працювати екстремальне довголіття.
Перед своєю смертю Марія добровільно погодилася на масштабне медичне обстеження. Вчені з Інституту досліджень лейкемії Жозепа Каррераса в Барселоні зібрали та проаналізували зразки її крові, слини, сечі та калу. Результати виявилися несподіваними навіть для фахівців: за багатьма біологічними показниками організм жінки поводився так, ніби був значно молодшим за її реальний вік.
Дослідники дійшли висновку, що одну з ключових ролей у її феноменальному довголітті відігравала генетика. У ДНК Марії виявили рідкісні генетичні варіанти, пов’язані з тривалим життям, ефективною роботою імунної системи, а також здоров’ям серця й мозку. Фактично її «генетичний вік» був набагато меншим, ніж календарний.
На момент обстеження Марія Браньяс перебувала у напрочуд доброму стані. У неї спостерігалося відмінне серцево-судинне здоров’я, дуже низький рівень запалення в організмі та сприятливий ліпідний профіль: мінімум «поганого» холестерину і тригліцеридів та високий рівень «хорошого». Її імунна система й мікробіом кишківника більше нагадували показники людей значно молодшого віку.
Вчені наголошують: Марія не просто «успадкувала» довголіття. Вона вела активне життя — залишалася соціально залученою, зберігала ясний розум і рухливість до глибокої старості. Велику роль, імовірно, відіграв і стиль харчування: вона дотримувалася середземноморської дієти, зокрема регулярно вживала йогурт.
Втім, дослідження виявило й один парадоксальний момент. У Марії були дуже короткі теломери — захисні «ковпачки» на кінцях хромосом, скорочення яких зазвичай пов’язують зі старінням і підвищеним ризиком смерті. Але серед людей надзвичайно похилого віку цей показник, схоже, працює інакше. Вчені припускають, що коротке «життя» клітин могло навіть захищати її від розвитку раку, не даючи злоякісним клітинам розмножуватися.
Автори дослідження підкреслюють: приклад Марії Браньяс показує, що глибока старість не обов’язково означає неминуче погане здоров’я. Хоча висновки базуються лише на одному унікальному випадку, вони узгоджуються з іншими роботами, які вказують на існування біологічних маркерів, що відрізняють довгожителів від решти населення.
Сьогодні кількість столітніх людей у світі зростає швидше, ніж будь-коли, але лише одиницям вдається перетнути рубіж у 110 років. Саме тому такі випадки, як життя Марії Браньяс, є безцінними для науки. Вони допомагають краще зрозуміти механізми старіння та наблизитися до стратегій, які в майбутньому можуть не просто подовжити життя, а й зробити його здоровішим.
Дослідження опубліковане в науковому журналі Cell Reports Medicine.