У березні головний судмедексперт Нью-Мексико, доктор Гезер Джеррелл, оголосила, що Хакман, який перебував на пізній стадії хвороби Альцгеймера, помер від гіпертензивної та атеросклеротичної серцево-судинної хвороби – поєднання високого кров’яного тиску та накопичення бляшок в артеріях. Аракава, однак, померла приблизно за тиждень до свого чоловіка від легеневого синдрому хантавірусу – інфекції, що передається людині через фекалії, сечу та слину гризунів.

Невідомо, як саме Аракава заразилася хантавірусом. Зазвичай найбільший ризик інфікування мають фермери та лісники, які контактують із зараженими гризунами. У світі відомо щонайменше 38 видів хантавірусів, 24 з яких викликають захворювання у людей. Вірус вважається рідкісним, але ймовірно, що його часто не діагностують, оскільки початкові симптоми можна сплутати зі звичайною застудою або грипоподібними вірусними інфекціями.

Різновиди хантавірусу

Хантавіруси поділяються на «старосвітські» та «новосвітські».

• Старосвітські хантавіруси поширені в Європі та Азії. До них належить вірус Пуумала, який переносить червоношерста полівка, а також віруси Хантаан і Сеул, які поширюються через азійського мишака та звичайного бурого пацюка.

Ці віруси викликають геморагічну лихоманку з нирковим синдромом (HFRS) – кровотечі з різних частин тіла та порушення роботи нирок.

Щороку ця хвороба вражає близько 150 000 людей, і зазвичай її перебіг є оборотним. У деяких випадках розвивається більш легка форма – епідемічна нефропатія.

• Новосвітські хантавіруси, що поширені в Північній та Південній Америці, викликають легеневий синдром хантавірусу (HPS). Він вражає легені та серце, порушуючи постачання організму киснем.

У Північній Америці найпоширенішим є вірус Sin Nombre, який переносять олешкові миші. У Південній Америці найчастіше зустрічається вірус Анд, що передається через довгохвостих рисових щурів.

Як передається хантавірус

Хвороба поширюється через вдихання часточок фекалій, сечі або слини гризунів – наприклад, при розчищенні місць, де вони гніздилися. У рідкісних випадках можливе зараження через укуси або подряпини інфікованих тварин. Деякі дослідження зафіксували передачу вірусу Анд від людини до людини в Південній Америці, але систематичний аналіз не виявив достатніх доказів такого поширення.

Перебіг хвороби та діагностика

Інкубаційний період хантавірусу становить від двох до трьох тижнів, інколи до шести. Це може пояснювати низький рівень виявлення випадків – пацієнти можуть забути про можливий контакт із зараженим середовищем.

Вірус спричиняє зміни у проникності клітин кровоносних судин, через що рідина накопичується в легенях і нирках. Він також зменшує кількість тромбоцитів у крові, що призводить до кровотечі внутрішніх органів. Хантавірус також пригнічує апоптоз – природний процес загибелі інфікованих клітин, що подовжує його перебування в організмі.

Фактори ризику

Тяжкість хвороби залежить від віку та генетичної схильності. Люди віком від 70 років мають найвищий ризик летального наслідку. Деякі типи лейкоцитарних антигенів можуть підвищувати схильність до важкого перебігу хвороби. Невідомо, як довго триває імунітет після інфікування, але імуноглобуліни G, ймовірно, захищають від повторного зараження тією ж самою формою вірусу. Однак, зважаючи на різноманіття видів хантавірусу, перенесення одного з них не гарантує імунітету до іншого.

Симптоми

Початкові симптоми зараження схожі для всіх форм хантавірусу:

• лихоманка
• головний біль
• втома
• біль у м’язах
• нудота, блювота, діарея
• біль у животі

Далі перебіг хвороби залежить від типу вірусу.

• При HFRS (старосвітські хантавіруси):
  • спочатку знижується тиск,
  • потім зменшується виділення сечі (ниркова недостатність),
  • згодом збільшується сечовиділення, коли організм виводить надлишок рідини,
  • на етапі одужання зберігається втома та біль у м’язах.
• При HPS (новосвітські хантавіруси):
  • після перших симптомів через 3-5 днів настає різке погіршення стану,
  • рідина накопичується в легенях, ускладнюючи дихання,
  • пацієнти можуть потребувати штучної вентиляції легень, у тому числі екстракорпоральної мембранної оксигенації (апарат для насичення крові киснем),
  • у фінальній стадії хвороби організм починає інтенсивно виводити зайву рідину.

При своєчасному лікуванні більшість пацієнтів з HPS повністю одужують, однак смертність може сягати 40%.

Лікування

Специфічного лікування хантавірусу не існує. Терапія спрямована на підтримку життєвих функцій – особливо насичення крові киснем. Противірусний препарат рибавірин показав кращі результати при HFRS, ніж при HPS. Вакцина від хантавірусу, випробувана в Південній Кореї, викликала сильну імунну відповідь, але її ефективність потребує подальших досліджень.

Профілактика

Найкращий спосіб запобігти зараженню – зменшити контакт із гризунами:

• утримувати житлові та господарські приміщення в чистоті,
• знищувати гризунів,
• використовувати дезінфекційні засоби при прибиранні місць, де можуть бути їхні сліди.

Перед прибиранням слід змочити потенційно заражені поверхні дезінфектором або розчином хлорки і залишити на 5 хвилин. При цьому необхідно носити рукавички та маску. Хоча хантавірус рідко фіксується у пацієнтів, його небезпеку не варто недооцінювати.