Microsoft припиняє підтримку Remote Desktop на користь Windows App

Microsoft має важливі новини для користувачів, які використовують програму Remote Desktop для Windows з Microsoft Store. 27 травня 2025 року компанія припинить підтримку цієї програми та видалить її з магазину.

Усіх користувачів закликають перейти з Remote Desktop на Windows App, якщо вони хочуть і надалі використовувати Windows 365, Azure Virtual Desktop та Microsoft Dev Box. Після 27 травня 2025 року доступ до цих функцій буде припинено, і єдиним варіантом залишиться перехід на новий додаток.

Microsoft зазначає, що Windows App має кілька переваг у порівнянні зі старим Remote Desktop:

  • Уніфікований доступ до кількох сервісів Windows, включаючи хмарні ПК та віртуальні робочі столи, через єдиний інтерфейс.
  • Налаштовувані домашні екрани, підтримка кількох моніторів та динамічна зміна роздільної здатності.
  • Покращений досвід роботи з віддаленими підключеннями завдяки перенаправленню пристроїв, оптимізації для Microsoft Teams і зручному перемиканню акаунтів.

Звичайно, Remote Desktop використовувався не лише для Windows 365, Azure Virtual Desktop та Microsoft Dev Box. Він також дозволяв підключатися до віддалених ПК. Якщо ви використовуєте програму переважно для цієї мети, Microsoft рекомендує перейти на вбудовану функцію Windows – Remote Desktop Connection (RDC). Користувачі, які не знають, як нею користуватися, можуть ознайомитися з офіційним посібником Microsoft.

Компанія також нагадала, що Windows App має власні обмеження та перелік відомих помилок на всіх підтримуваних платформах. Наприклад, він не працює в деяких середовищах із проксі-автентифікацією. Повний список можна знайти на офіційному сайті. Перехід Microsoft від Remote Desktop розпочався кілька місяців тому, коли компанія оголосила про аналогічні зміни для macOS. Тепер буде цікаво побачити, як користувачі Windows відреагують на ці зміни.

Вчені виявили, що ядро ​​Землі може містити приховані резервуари гелію

Відкриття того, що інертний гелій може утворювати зв’язки з залізом, може змінити наше розуміння історії Землі. Дослідники з Японії та Тайваню зробили революційне відкриття, вперше продемонструвавши, що гелій — якийякий довгий час вважався хімічно інертним — може зв’язуватися з залізом за екстремального тиску. Використовуючи лазерно-нагріту алмазну ковадло, вони спостерігали цю несподівану взаємодію, що свідчить про можливу наявність величезних запасів гелію у ядрі Землі. Це відкриття кидає виклик давнім теоріям про внутрішню структуру планети та її історію і може дати нові уявлення про первісну туманність, з якої виникла наша Сонячна система.

Докази з вулканічних вивержень

Під час вивержень вулкани викидають переважно гірські породи та мінерали, але іноді також випускають сліди рідкісного газу — первісногопервісного гелію. На відміну від більш поширеного ізотопу гелію-4 (⁴He), який містить два протони і два нейтрони та утворюється внаслідок радіоактивного розпаду, первісний гелій—гелій-3 (³He) — міститьмістить лише один нейтрон і не утворюється на Землі. Його наявність дає цінні підказки про глибокий інтер’єр нашої планети та її космічне походження.

Експеримент з екстремальними умовами

Молодший науковий співробітник Харукі Такедзава та група професора Кей Хіросе з Токійського університету вирішили перевірити давню гіпотезу про гелій у мантії Землі. Для цього вони застосували добре відомий науковий метод — розчавлювання матеріалів під високим тиском.

“Я багато років досліджую геологічні та хімічні процеси, які відбуваються глибоко всередині Землі. Щоб відтворити екстремальні умови її надр, ми використовуємо лазерно-нагріту алмазну ковадло, яка дозволяє досягти необхідного тиску. У цьому випадку ми помістили залізо та гелій під тиск від 5 до 55 гігапаскалів та нагрівали їх до температур від 1 000 до 3 000 кельвінів. Це відповідає приблизно 50 000–550 000 разів більшому тиску, ніж атмосферний.” — пояснює Хіросе.

Неочікуваний результат

Раніше експерименти показували лише незначні сліди гелію, приблизно 7 частин на мільйон у складі заліза. Проте в цьому дослідженні команда виявила, що сполуки заліза містять до 3,3% гелію, що у 5 000 разів більше, ніж зафіксовано раніше.

Хіросе пояснює, що така велика концентрація може бути пов’язана з унікальними умовами експерименту:

“Гелій легко випаровується при звичайних умовах—всі бачили, як надувні кульки здуваються і падають. Тому ми використовували особливий метод: синтез сполук відбувався при високих температурах, але вимірювання здійснювалися в надзвичайно холодних, кріогенних умовах. Це запобігло втраті гелію та дозволило нам його зафіксувати.”

Наслідки для науки про Землю

Це відкриття може мати важливі наслідки для нашого розуміння походження Землі. Наявність гелію у ядрі свідчить про те, що молода Земля, ймовірно, захопила частину газу з первісної сонячної туманності, яка оточувала ранню Сонячну систему. Це також може означати, що частина земної води походить від водню з цієї давньої туманності, відкриваючи новий погляд на формування нашої планети.

Експерт пояснює смертельний вірус, що став причиною голлівудської трагедії

У березні головний судмедексперт Нью-Мексико, доктор Гезер Джеррелл, оголосила, що Хакман, який перебував на пізній стадії хвороби Альцгеймера, помер від гіпертензивної та атеросклеротичної серцево-судинної хвороби – поєднання високого кров’яного тиску та накопичення бляшок в артеріях. Аракава, однак, померла приблизно за тиждень до свого чоловіка від легеневого синдрому хантавірусу – інфекції, що передається людині через фекалії, сечу та слину гризунів.

Невідомо, як саме Аракава заразилася хантавірусом. Зазвичай найбільший ризик інфікування мають фермери та лісники, які контактують із зараженими гризунами. У світі відомо щонайменше 38 видів хантавірусів, 24 з яких викликають захворювання у людей. Вірус вважається рідкісним, але ймовірно, що його часто не діагностують, оскільки початкові симптоми можна сплутати зі звичайною застудою або грипоподібними вірусними інфекціями.

Різновиди хантавірусу

Хантавіруси поділяються на «старосвітські» та «новосвітські».

  • Старосвітські хантавіруси поширені в Європі та Азії. До них належить вірус Пуумала, який переносить червоношерста полівка, а також віруси Хантаан і Сеул, які поширюються через азійського мишака та звичайного бурого пацюка.

Ці віруси викликають геморагічну лихоманку з нирковим синдромом (HFRS) – кровотечі з різних частин тіла та порушення роботи нирок.

Щороку ця хвороба вражає близько 150 000 людей, і зазвичай її перебіг є оборотним. У деяких випадках розвивається більш легка форма – епідемічна нефропатія.

  • Новосвітські хантавіруси, що поширені в Північній та Південній Америці, викликають легеневий синдром хантавірусу (HPS). Він вражає легені та серце, порушуючи постачання організму киснем.

У Північній Америці найпоширенішим є вірус Sin Nombre, який переносять олешкові миші. У Південній Америці найчастіше зустрічається вірус Анд, що передається через довгохвостих рисових щурів.

Як передається хантавірус

Хвороба поширюється через вдихання часточок фекалій, сечі або слини гризунів – наприклад, при розчищенні місць, де вони гніздилися. У рідкісних випадках можливе зараження через укуси або подряпини інфікованих тварин. Деякі дослідження зафіксували передачу вірусу Анд від людини до людини в Південній Америці, але систематичний аналіз не виявив достатніх доказів такого поширення.

Перебіг хвороби та діагностика

Інкубаційний період хантавірусу становить від двох до трьох тижнів, інколи до шести. Це може пояснювати низький рівень виявлення випадків – пацієнти можуть забути про можливий контакт із зараженим середовищем.

Вірус спричиняє зміни у проникності клітин кровоносних судин, через що рідина накопичується в легенях і нирках. Він також зменшує кількість тромбоцитів у крові, що призводить до кровотечі внутрішніх органів. Хантавірус також пригнічує апоптоз – природний процес загибелі інфікованих клітин, що подовжує його перебування в організмі.

Фактори ризику

Тяжкість хвороби залежить від віку та генетичної схильності. Люди віком від 70 років мають найвищий ризик летального наслідку. Деякі типи лейкоцитарних антигенів можуть підвищувати схильність до важкого перебігу хвороби. Невідомо, як довго триває імунітет після інфікування, але імуноглобуліни G, ймовірно, захищають від повторного зараження тією ж самою формою вірусу. Однак, зважаючи на різноманіття видів хантавірусу, перенесення одного з них не гарантує імунітету до іншого.

Симптоми

Початкові симптоми зараження схожі для всіх форм хантавірусу:

  • лихоманка
  • головний біль
  • втома
  • біль у м’язах
  • нудота, блювота, діарея
  • біль у животі

Далі перебіг хвороби залежить від типу вірусу.

  • При HFRS (старосвітські хантавіруси):
    • спочатку знижується тиск,
    • потім зменшується виділення сечі (ниркова недостатність),
    • згодом збільшується сечовиділення, коли організм виводить надлишок рідини,
    • на етапі одужання зберігається втома та біль у м’язах.
  • При HPS (новосвітські хантавіруси):
    • після перших симптомів через 3-5 днів настає різке погіршення стану,
    • рідина накопичується в легенях, ускладнюючи дихання,
    • пацієнти можуть потребувати штучної вентиляції легень, у тому числі екстракорпоральної мембранної оксигенації (апарат для насичення крові киснем),
    • у фінальній стадії хвороби організм починає інтенсивно виводити зайву рідину.

При своєчасному лікуванні більшість пацієнтів з HPS повністю одужують, однак смертність може сягати 40%.

Лікування

Специфічного лікування хантавірусу не існує. Терапія спрямована на підтримку життєвих функцій – особливо насичення крові киснем. Противірусний препарат рибавірин показав кращі результати при HFRS, ніж при HPS. Вакцина від хантавірусу, випробувана в Південній Кореї, викликала сильну імунну відповідь, але її ефективність потребує подальших досліджень.

Профілактика

Найкращий спосіб запобігти зараженню – зменшити контакт із гризунами:

  • утримувати житлові та господарські приміщення в чистоті,
  • знищувати гризунів,
  • використовувати дезінфекційні засоби при прибиранні місць, де можуть бути їхні сліди.

Перед прибиранням слід змочити потенційно заражені поверхні дезінфектором або розчином хлорки і залишити на 5 хвилин. При цьому необхідно носити рукавички та маску. Хоча хантавірус рідко фіксується у пацієнтів, його небезпеку не варто недооцінювати.

Таємниче явище в центрі галактики може вказувати на новий вид темної матерії

Загадкове явище в центрі нашої галактики може бути результатом іншого типу темної матерії. Темна матерія, таємнича форма неспостережуваної матерії, яка може становити 85% маси відомого Всесвіту, є одним із найбільших пошуків науки. У цьому першому у своєму роді дослідженні вчені зробили крок ближче до розуміння невловимої таємничої матерії. Вони вважають, що за незрозумілими хімічними реакціями, що відбуваються в Чумацькому Шляху, може стояти переосмислений кандидат на темну матерію.

Доктор Шям Баладжі, науковий співробітник Королівського коледжу Лондона та один із провідних авторів дослідження, пояснює: «У центрі нашої галактики сидять величезні хмари позитивно зарядженого водню, що є загадкою для вчених протягом десятиліть, оскільки зазвичай газ нейтральний. Отже, що постачає достатньо енергії, щоб вибити з них негативно заряджені електрони?»

«Енергетичні сигнатури, що випромінюються з цієї частини нашої галактики, свідчать про те, що існує постійне бурхливе джерело енергії, яке робить саме це, і наші дані свідчать, що вона може походити від набагато легшої форми темної матерії, ніж вважають поточні моделі».

Найбільш усталена теорія щодо темної матерії полягає в тому, що це, ймовірно, група частинок, відомих як слабко взаємодіючі масивні частинки (WIMP), які проходять крізь звичайну матерію без особливої ​​взаємодії, що робить їх надзвичайно важко виявити. Однак це дослідження, опубліковане сьогодні в Physical Review Letters, потенційно відродило інший тип темної матерії з набагато меншою масою, ніж WIMP.

Дослідники вважають, що ці крихітні частинки темної матерії врізаються одна в одну і утворюють нові заряджені частинки в процесі, який називається «анігіляцією». Ці новоутворені заряджені частинки можуть згодом іонізувати газоподібний водень.

Попередні спроби пояснити цей процес іонізації спиралися на космічні промені, швидкі та енергійні частинки, які подорожують у Всесвіті. Однак це пояснення зіткнулося з деякими труднощами, оскільки енергетичні сигнатури, записані під час спостережень Центральної молекулярної зони (CMZ), де це відбувається, здається, недостатньо великі, щоб їх віднести до космічних променів. Здається, такий процес також неможливий з WIMP.

Дослідницька група залишилася з поясненням, що джерело енергії, яке викликає анігіляцію, повільніше, ніж космічне випромінювання, і менш масивне, ніж WIMP.

– сказав доктор Баладжі. «Пошук темної матерії — це найбільше наукове полювання, але багато експериментів проводяться на Землі. Використовуючи газ у CMZ для іншого виду спостережень, ми можемо дістатися прямо до джерела. Дані говорять нам, що темна матерія потенційно може бути набагато легшою, ніж ми думали».

«Пошук темної матерії є однією з найважливіших цілей фундаментальної науки, але багато експериментів проводяться на Землі, яка з розпростертими руками чекає, поки темна матерія прийде до них. Вдивляючись у центр нашого Чумацького Шляху, газоподібний водень у CMZ свідчить про те, що ми можемо наблизитися до виявлення доказів можливої ​​природи темної матерії».

Це відкриття може одночасно пояснити більш широкі таємниці нашої галактики, такі як особливий тип рентгенівського спостереження, виявлений у центрі Чумацького Шляху, відомий як «лінія випромінювання 511 кеВ». Ця специфічна енергетична сигнатура також може бути пов’язана з тією самою темною матерією малої маси, яка стикається й утворює заряджені частинки.

TCL запускає світлодіодні телевізори серії Q10L QD-Mini

Компанія TCL представила світлодіодні телевізори серії Q10L QD-Mini з діагоналлю 65, 75, 85 і 98 дюймів. Ці моделі мають високу яскравість, вдосконалене затемнення та вдосконалення штучного інтелекту в гладкому дизайні без країв.

Технічні характеристики серії TCL Q10L

Серія TCL Q10L оснащена світлодіодною технологією QD-Mini, яка забезпечує чудову контрастність і максимальну яскравість для неперевершеного візуального досвіду. Він має 1680 локальних зон затемнення у стандартному варіанті, забезпечуючи точний контроль над світлими та темними ділянками екрана. Q10L Pro ще більше покращує це завдяки 3024 зонам затемнення.

Обидві моделі оснащені технологією дисплея XDR, причому Q10L досягає вражаючої пікової яскравості 4500 ніт, тоді як Q10L Pro досягає приголомшливих 6500 ніт. Цей екстремальний рівень яскравості забезпечує яскраві відблиски та покращену продуктивність HDR, завдяки чому вміст виглядає більш реалістичним. Надвисокий натуральний коефіцієнт контрастності 7000:1 забезпечує насичений чорний і чіткий білий.

Для покращення чіткості та точності кольорів серія оснащена технологією Butterfly Wing Brilliance Screen і широкою кольоровою гамою DCI-P3 із квантовими точками на 98%, що забезпечує реалістичні кольори та точність професійного рівня з ΔE<0,99. Крім того, він містить 0,5% LR плівку з низьким відбиттям, яка значно зменшує відблиски та зберігає чіткість у яскравому середовищі.

Серія TCL Q10L оснащена аудіосистемою Hi-Fi 2.2.2, розробленою у співпраці з Onkyo, яка забезпечує насичений бас, чіткі діалоги та захоплюючий об’ємний звук. Q10L Pro покращує це завдяки незалежним каналам Atmos, пропонуючи більш широкий і детальний звуковий ландшафт.

Обидві моделі оснащені гігантською моделлю TCL Fuxi AI, інтелектуальною системою, яка автоматично регулює контраст, яскравість і різкість на основі відображуваного вмісту. Телевізори додатково оптимізують взаємодію з користувачем за допомогою Ling Control System 3.0, забезпечуючи плавний запуск без реклами та персоналізовані рекомендації щодо вмісту. Велика модель AI DeepSeek також інтегрована, пропонуючи адаптивний та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс Smart TV.

Серія Q10L оснащена ультратонким дизайном ZeroBorder, який створює практично безрамковий дисплей для більш захоплюючого перегляду. Вони постачаються зі спеціально розробленим магнітним настінним кріпленням, яке створює ілюзію плаваючого екрану після встановлення.

Лінійка обладнана портами HDMI 2.1, які підтримують високу частоту оновлення до 144 Гц у роздільній здатності 4K і до 240 Гц у нижчій роздільній здатності, що робить її ідеальною для ігрових консолей нового покоління. Вони підтримують змінну частоту оновлення (VRR) і автоматичний режим низької затримки (ALLM), забезпечуючи надзвичайно плавний рух, зменшену затримку введення та високу чутливість до гри.

Ціни та доступність

Серія TCL Q10L має конкурентоспроможну ціну: стандартна модель починається від 5999 юанів (~$826), а Q10L Pro — від 7199 юанів (~$992) після субсидій. Раніше цього року TCL представила Thunderbird Q8 Special Edition, 34-дюймовий міні-світлодіодний ультраширокий монітор із частотою оновлення 180 Гц разом із новим ігровим монітором Thunderbird 300 Гц, який має напрочуд доступну ціну.

Вчені попереджають, що викиди парникових газів загрожують навколоземної орбіти

Подальший викид парникових газів в атмосферу Землі може збільшити тривалість існування космічного сміття на низькій навколоземній орбіті, йдеться в новому дослідженні. За сценарієм високих викидів це може призвести до різкого скорочення кількості супутників, які зможуть безпечно працювати на низькій навколоземній орбіті до 2100 року. Це значно обмежить можливості людства запускати нові апарати, оскільки неконтрольовані зіткнення можуть спричинити ефект Кесслера – лавиноподібне збільшення кількості уламків у космосі.

«Зміни клімату та накопичення орбітального сміття є двома нагальними глобальними проблемами, що потребують спільних дій», – пише команда під керівництвом авіаційного інженера Вільяма Паркера з Массачусетського технологічного інституту (MIT). «Розуміння впливу природного середовища на нашу здатність діяти на низькій навколоземній орбіті є критично важливим для її захисту для майбутніх поколінь».

Space Debris

Попри те, що космос величезний, область навколо Землі, придатна для супутникових операцій, обмежена. Є певна межа кількості об’єктів, які можна розмістити на висотах від 200 до 1 000 км, перш ніж обставини стануть небезпечними. При перевищенні цієї межі зіткнення стають неминучими. Внаслідок зіткнень супутники та уламки розпадаються на дрібніші частини, які хаотично рухаються орбітою, підвищуючи ризик нових зіткнень та роблячи космос ще менш стабільним. Це явище відоме як синдром Кесслера.

Одним із факторів, що впливає на місткість низької навколоземної орбіти, є стан атмосфери Землі. Наприклад, під час сонячного максимуму, коли Сонце випромінює більше енергії, атмосфера розширюється, створюючи додатковий опір для супутників, що змушує їх швидше сходити з орбіти.

Сучасний стан клімату Землі є безпрецедентним. Вплив антропогенних парникових газів на низьку навколоземну орбіту раніше не досліджувався детально. Відомо, що ці гази сприяють скороченню термосфери – шару атмосфери на висоті 85–600 км. Паркер і його колеги вирішили заповнити цю прогалину в знаннях. Вони використали атмосферне моделювання для визначення максимальної кількості супутників, яку низька навколоземна орбіта зможе витримати у 2100 році за різних сценаріїв викидів.

Як парникові гази загрожують низькій навколоземній орбіті

Міжнародна космічна станція обертається на висоті 370–460 км

Згідно з дослідженням, зменшення щільності термосфери через зростання парникових викидів також знижує опір, що його відчувають супутники. Атмосферний опір діє на супутники як гальмуюча сила, поступово знижуючи їхню висоту. Функціональним супутникам потрібна корекція орбіти, тому менший опір – це позитивний фактор. Але цей же опір допомагає космічному сміттю поступово сходити з орбіти та згоряти в атмосфері.

Коли супутник виходить з ладу, інженери розраховують на те, що атмосферний опір зрештою приведе його до входу в атмосферу, де він безпечно згорить. Однак, якщо опір зменшиться, цей процес займе значно більше часу, залишаючи нефункціональні супутники на орбіті, де вони створюватимуть загрозу для інших об’єктів. За їхньою моделлю, при середньому та високому рівнях викидів вуглекислого газу кількість супутників, що сходять з орбіти, різко зменшиться. Це призведе до накопичення космічного сміття і обмежить можливість запуску нових супутників.

У найгіршому сценарії до 2100 року в діапазоні висот 400–1 000 км відбудеться скорочення місткості орбіти на 60% під час сонячного максимуму і на 82% під час сонячного мінімуму.

Поки що ми не досягли межі ефекту Кесслера. За розрахунками команди, на найнижчих орбітах можуть безпечно працювати мільйони супутників, не викликаючи нестабільності. Станом на сьогодні в орбіті Землі знаходиться 11 901 супутник і приблизно 20 000 уламків космічного сміття. Але з огляду на швидке зростання кількості супутників, дослідники попереджають, що варто замислитися над цією проблемою вже зараз.

«З урахуванням останніх тенденцій до масового запуску супутникових мегасузір’їв, необхідно розуміти вплив змін довкілля на сталу діяльність у космосі, щоб запобігти надмірному використанню низької навколоземної орбіти», – пишуть вони. Дослідження опубліковано в журналі Nature Sustainability.