Вулканічна активність Антарктиди продовжує вражати наукову спільноту, особливо з відкриттям, що найбільший вулкан континенту почав викидати золотий пил. Антарктида, хоч і відома своїми льодовиками та суворими кліматичними умовами, також є домом для активних вулканів. Більшість із них знаходяться в Західній Антарктиді та на території Землі Марі Берд, де дослідження 2017 року виявило понад сто вулканів. Лише невелика кількість з них активні.

В історичному контексті, виверження вулканів в Антарктиді були рідкісними, але дослідження кернів льоду вказують на те, що в минулому континент зазнавав значних вулканічних подій, що перевершували сучасні виверження.

Серед цих вулканів особливо виділяється гора Еребус – найвищий і найпівденніший активний вулкан на планеті, відомий своїм постійним лавовим озером. Еребус, що був названий на честь давньогрецького бога темряви, здатен викидати валуни розплавленої породи, звані “вулканічними бомбами”.

Одне з найзагадковіших явищ, пов’язаних з Еребусом, – це виділення мікроскопічних частинок золота, які можуть подорожувати на відстань до 1000 кілометрів від вулкана. Цей феномен призводить до викиду приблизно 80 грамів золота щодня.

Золотий пил мандрує далеко. Дослідники Антарктики виявили сліди золота в навколишньому повітрі на відстані до 1000 кілометрів від вулкана.

Гора Еребус стала відомою через трагедію, яка сталася 28 листопада 1979 року, коли літак авіакомпанії Air New Zealand (рейс 901) зазнав катастрофи, врізавшись у схил вулкана, що призвело до загибелі всіх 257 людей на борту.

Цей рейс був частиною туристичної програми авіакомпанії, яка пропонувала 11-годинні екскурсійні перельоти з Окленда до Антарктиди і назад. У той день погода була несприятлива, але рейс все одно відбувся. За даними BBC, капітан Джим Коллінз намагався знизити висоту літака на 610 метрів, описуючи спіраль. Однак, за кілька миттєвостей до 13:00, літак зіткнувся з горою і вибухнув, миттєво забравши життя всіх на борту.

На місці аварії були знайдені фотоапарати пасажирів, які містили знімки, зроблені за лічені секунди до зіткнення. Ці фотографії показали, що видимість була доброю і літак знаходився значно нижче рівня хмар, що спростовує теорію про те, що вулкан був прихований хмарами.

Причиною катастрофи вважається ефект “відбій”, коли льодовий покрив на вулкані став невидимим через рівномірне світло, що ускладнило його розрізнення від навколишнього ландшафту. Пілот помилково прийняв білу поверхню за сніг і лід, а не за схил гори. Після серії судових процесів і суперечок Air New Zealand припинила свої оглядові перельоти над Антарктикою. Джерело

Єгипетські піраміди приголомшливі — Велика піраміда Гізи, зокрема, є останнім збереженим чудом стародавнього світу. Але хоча десятки цих споруд усіяні ландшафтом, чи відомо точно, скільки стародавніх єгипетських пірамід все ще стоїть сьогодні?

Якщо ви введете це запитання в Google, ви отримаєте цифру 118 у верхній частині екрана — відповідь, отриману з Вікіпедії. Але Live Science поспілкувався з низкою вчених і виявив, що відповідь на це питання насправді досить складна.

«Я не думаю, що це запитання, на яке можна відповісти», — сказала в електронному листі Live Science Енн Мейсі Рот, клінічний професор історії мистецтва та вивчення івриту та юдаїки в Нью-Йоркському університеті. Рот зазначив, що вчені не обов’язково погоджуються щодо того, що вважати єгипетською пірамідою.

Наприклад, під час 25-ї династії (приблизно з 712 до 664 рр. до н. е.) Єгиптом правили фараони з Нубії (нині сучасний Судан і частини південного Єгипту). Ці нубійські лідери побудували піраміди в Судані, але також були правителями Єгипту, тому є предметом дебатів, чи слід рахувати піраміди, які вони побудували в Судані.

Інша проблема полягає в тому, чи менші піраміди, які іноді називають «пірамідами королев», які були розташовані поруч із великими пірамідами, слід зараховувати до загальної кількості. Наприклад, у Гізі є принаймні вісім менших пірамід, окрім пірамід Хуфу, Хефрена та Менкаура. Сучасні вчені також називають ці менші піраміди, які іноді погано збереглися, «вторинними пірамідами».

Марк Ленер, президент Ancient Egypt Research Associates і автор «The Complete Pyramids: Solving the Ancient Mysteries» (Thames & Hudson, 1997), вказав на подальші проблеми з підрахунком пірамід. «Це частково залежить від того, що ви називаєте пірамідою», — сказав Ленер в електронному листі Live Science. Одна проблема полягає в тому, що не всі піраміди були завершені. І в деяких випадках будівництво піраміди припинялося незабаром після його початку, тому виникає питання, «чи зараховувати піраміди, які ледве почалися», — сказав він.

Ленер також зазначив, що під час Нового царства (приблизно з 1550 по 1070 рр. до н. е.) приватні особи іноді будували невеликі піраміди біля своїх гробниць, і чи варто рахувати ці крихітні піраміди, дискутується. «Якщо ви спробуєте включити некоролівські піраміди Нового царства, які зазвичай були досить невеликими і часто повністю зруйновані, є багато, багато прикладів, і, ймовірно, багато інших, які були повністю втрачені або з фундаментом, який ще не розкопано», — сказав Рот.

Хоча кількість єгипетських пірамід є дискусійною, один учений сказав, що число 118 може бути недалеким. «Я вважаю, що ця цифра, ймовірно, правильна, хоча я особисто не рахував їх усіх», — сказав Live Science в електронному листі Девід Лайтбоді, єгиптолог і ад’юнкт-професор Університету Вермонта. Він зазначив, що багато з них будуть меншими приватними пірамідами.

Хоча Єгипет добре відомий своїми пірамідами, у Судані насправді більше пірамід, ніж у Єгипті, сказав Лайтбоді. Дійсно, на стародавніх кладовищах Судану продовжують знаходити величезну кількість пірамід, хоча вони набагато менші, ніж ті, що побудовані в Гізі.

У новому дослідженні, опублікованому журналом Nature, вчені з Південної Кореї продемонстрували, як за допомогою рідкометалевого сплаву можна виростити алмази всього за 150 хвилин. Традиційно для формування природних алмазів потрібні мільярди років під впливом екстремального тиску та температури. Хоча існуючі методи синтезу алмазів вимагають значно менше часу, вони все одно потребують високого тиску та тривалого часу обробки.

Цей новий підхід використовує унікальну комбінацію рідких металів, таких як галій, залізо, нікель та кремній, що дозволяє створювати алмази під атмосферним тиском і при температурі близько 1025°C. Процес починається з нагрівання металевої суміші у спеціалізованій вакуумній системі, після чого рідкий метал швидко охолоджується, змішуючись з метаном та воднем.

Умови в системі сприяють розподілу вуглецю з метану у розплавленому металі, що ініціює формування алмазів. Через 15 хвилин з’являються перші кристали алмазу, і за наступні 150 хвилин формується суцільна алмазна плівка.

Така технологія може кардинально змінити виробництво синтетичних алмазів, що застосовуються в широкому спектрі промислових процесів, в електроніці і навіть у квантових обчисленнях. Вчені вважають, що подальші модифікації та оптимізація процесу дозволять значно розширити можливості виробництва алмазів на більших поверхнях або навіть зменшити потрібний час для їх створення. Джерело