Свіже дослідження в США показало, що речовини, що містяться в носорожих рогах, не мають для людей лікувальної цінності. Вчені сподіваються, що представлені свідчення допоможуть послабити попит на роги носорогів та знизити масштаби нелегального полювання на цих тварин, що зникають. Ріг на носі — головна відмітна ознака носорогів, що дав їм назву. З його допомогою вони захищаються від хижаків і з’ясовують стосунки один з одним, розчищають шлях у чагарниках гілок і розривають ґрунт у пошуках їжі або води. Незважаючи на твердість, носорожі роги складаються не з кісткової тканини, а з кератину — того ж білка, що утворює копита, нігті та волосся.

У багатьох азіатських країнах, особливо у В’єтнамі та Китаї, існують давні традиції з виготовлення виробів з рогів носорогів, а також використання їх у народній медицині. Зокрема рецепти, що включають до складу ріг носорога, поширені в традиційній китайській медицині. Зілля з нього помилково вважають чудодійними, чи не «еліксиром безсмертя» і застосовують від багатьох хвороб.

Через високий попит на роги носорогів на чорному ринку ці тварини опинилися на межі вимирання. Їхнє масове винищення браконьєрами призвело до того, що чотири з п’яти сучасних видів носорогів сьогодні перебувають під загрозою зникнення.

Для їх захисту фахівці з природоохорони організують заповідники та вживають інших заходів. Одна з них – превентивне спилювання рогів, щоб зробити тварин непривабливими для браконьєрів. Однак зоологи нещодавно встановили, що у чорних носорогів, яким видалили роги, зменшилися розміри територій та скоротилися контакти з родичами.

Співробітники Центру зі збереження та дослідження диких тварин під загрозою зникнення при зоопарку Цинциннаті та Лабораторії ветеринарної діагностики з Коледжу ветеринарної медицини при Університеті штату Мічиган (обидва США) вирішили спробувати відбити інтерес браконьєрів іншим способом.

Вони почали кількісно оцінити мінеральний склад носорожих рогів, щоб показати безглуздість їх використання для лікування та виявити потенційно токсичні сполуки. Також автори наукової роботи зазначили, що подібний аналіз здатний надати цінні відомості про здоров’я носорогів.

У дослідженні, результати якого нещодавно опублікував журнал Scientific Reports, вчені за допомогою методу мас-спектрометрії з індуктивно-пов’язаною плазмою (ІСП-МС) проаналізували зразки з 22 рогів білих та чорних носорогів з кількох американських зоопарків. Більшість рогів отримали в результаті некропсії, тобто розтину померлих тварин для наукових цілей.

Вчені виявили значне зовнішнє забруднення зовнішнього шару, але аналіз зразків із глибини рогів виявив у них 18 мікроелементів у різних концентраціях, у тому числі кальцій, магній, цинк, мідь, залізо та інші. Багато з цих речовин необхідні людині і входять до мультимінеральних добавок.

Однак вміст мікроелементів у носорожих рогах виявився замало для впливу на здоров’я. З тієї ж причини — низька концентрація — дослідники вважають безпечними для людини виявлені в рогах токсичні речовини на зразок барію і миш’яку. Підсумовуючи, автори підкреслили, що дослідження зразків рогів носорогів допомагає розвіяти міф про їх цілющі властивості і тим самим сприяє збереженню виду.

Обмежена дієта може допомогти імунній системі впоратися з раком. У новому дослідженні на мишах було показано, що голодування ефективно перепрограмує метаболізм специфічних білих клітин, покликаних знищувати пухлини. Міжнародна група експертів на чолі з дослідниками з Меморіального онкологічного центру Слоуна Кеттерінга в Нью-Йорку досліджувала у тварин лейкоцити, які називаються природними клітинами-кілерами (або NK-клітинами).

Імунна система використовує ці клітини, щоб протистояти загрозам організму, зокрема раку та вірусам. На відміну від Т-клітин, що шукають антиген, NK-клітини здатні знищувати загрози, з якими вони раніше не стикалися. Чим більше організм може направити ці імунні клітини на пухлину, тим більше шансів вижити. Однак NK-клітини працюють під сильним стресом, коли вони знаходяться навколо раку.

«Пухлини дуже голодні», — каже імунолог Джозеф Сан з онкологічного центру Memorial Sloan Kettering. «Вони поглинають необхідні поживні речовини, створюючи вороже середовище, часто багате ліпідами, які є згубними для більшості імунних клітин.

«Те, що ми показуємо тут, так це те, що голодування перепрограмує ці природні клітини-кілери, щоб вони краще виживали в цьому супресивному середовищі».

Дослідники посадили мишей, яким ввели пухлинні клітини, на дієту, де вони могли вільно їсти, окрім двох 24-годинних періодів голодування лише на воді щотижня. Як і очікувалося, загальної втрати ваги не було, але були падіння рівня глюкози в крові, що викликало підвищення вільних жирних кислот, які використовуються NK-клітинами як альтернативне джерело енергії.

Найважливіше те, що NK-клітини всередині мишей адаптувалися, використовуючи вільні жирні кислоти, а не глюкозу як енергію. Це було так, ніби вони отримували підкріплення або краще тренувалися проти раку завдяки додатковому виробленню цитокінів – білків, які змушують імунну систему виконувати свою роботу.

Щобільше, клітини NK перерозподілилися по всьому тілу. Багато з них потрапили в кістковий мозок, де вони піддалися впливу високого рівня інтерлейкіну-12: цей білок викликає біологічну реакцію, яка додатково допомагає в боротьбі з раком.

«З обома цими механізмами разом ми виявили, що NK-клітини попередньо готові виробляти більше цитокінів у пухлині», — каже імунолог Ребекка Делконте з онкологічного центру Memorial Sloan Kettering.

«І завдяки метаболічному перепрограмуванню вони більш здатні виживати в пухлинному середовищі та спеціалізуються на покращені протиракові властивості».

Автори дослідження хочуть підкреслити, що режим голодування не слід починати без попередньої консультації з лікарем. Те, що є здоровим для однієї людини, може бути не корисним для іншої. Що стосується цього дослідження, то воно все ще на початку, його потрібно перевірити на людях. Залишилося відповісти на низку запитань, наприклад, чи всі NK-клітини проходять однакову перенавчання протягом свого життя.

«Це питання на мільйон доларів», — каже Сан. «І той, на який ми тільки почали відповідати, використовуючи методи позначення клітин, які ми використовували в цьому дослідженні». Дослідження опубліковано в Imunity.