Танення арктичної вічної мерзлоти вивільняє величезні запаси давнього вуглецю. Здавалося б, це ще один потужний удар по клімату. Але нове дослідження показало несподіваний нюанс: значна частина цього вуглецю не повертається одразу в атмосферу, а осідає на морському дні.
Вчені з Інституту Альфреда Вегенера та MARUM дослідили донні відклади біля острова Кікіктарук, відомого також як острів Гершель, біля канадського узбережжя. Аналіз кернів показав, що величезні обсяги органічного матеріалу справді змиваються з берегів у море, але лише невелика його частина потрапляє в активний кругообіг вуглецю.
За оцінками дослідників, мікроорганізми перетворюють приблизно 10% органічного вуглецю в осадах на гази, які зрештою можуть потрапити в атмосферу. Решта значною мірою залишається похованою у морському дні.
Але справжній сюрприз виявився ще глибше. Вчені з’ясували, що місцеві мікроорганізми поводяться майже як «гурмани»: вони віддають перевагу свіжому морському вуглецю, наприклад залишкам водоростей, а не стародавньому органічному матеріалу, який вивільняється з мерзлоти.
Щоб це з’ясувати, дослідники використали ізотопи вуглецю. Вони дозволили визначити не лише походження органічної речовини, а й те, наскільки давнім був «раціон» мікроорганізмів.
Це може означати, що частина вуглецю з мерзлоти має менший безпосередній вплив на атмосферу, ніж передбачалося раніше. Проте вчені застерігають: частина давнього вуглецю може розкладатися ще до того, як досягне морського дна.
Є й інша проблема. Ерозія арктичних берегів змінює самі морські екосистеми. Велика кількість осаду робить воду мутнішою, а розчинений органічний вуглець може додатково затемнювати її. Через це водоростям стає складніше отримувати сонячне світло, що потенційно впливає на всю харчову мережу — від дрібних організмів до риби та тюленів.
Тож танення мерзлоти виявляється складнішим процесом, ніж проста схема «вуглець із землі — прямо в атмосферу». Частина давнього вуглецю може надовго сховатися на дні океану, але водночас саме танення вже змінює арктичні екосистеми. Результати дослідження опубліковані в Nature Geoscience.
