Western Digital і Microsoft будуть розвивати системи зберігання даних на ДНК

Людство з кожним днем ​​генерує все більше даних, і чимало з них хоче зберегти на довго. До 2030 року, прогнозують в Western Digital, половина нових носіїв буде призначена для архівів. Величезні гроші будуть витрачатися на збереження даних, тоді як щільність носіїв буде збільшуватися дуже повільно. Зламати тенденцію зможуть тільки нові методи запису, наприклад, на ДНК. Вчора компанії Western Digital, Microsoft, Twist Bioscience і Illumina оголосили про створення Альянсу зі зберігання даних на ДНК (DNA Data Storage Alliance). Організація ставить перед собою мету розробити «дорожню карту» створення екосистеми для запису інформації за допомогою ДНК, включаючи відповідні пристрої для запису і зчитування. Також альянс буде просувати і популяризувати ідею зберігання інформації на ДНК, як і займатися навчанням.

У складі альянсу компанія Twist BioScience надаватиме фрагменти ДНК і технології запису даних на них. Компанія Illumina спеціалізується на секвенування ДНК (зчитуванні). Компанія Microsoft має значний досвід у постановці експериментів із записом даних на ДНК. Що стосується четвертого засновника альянсу — компанії Western Digital, то вона цікавиться цією областю як найбільший гравець на ринку накопичувачів для запису даних. Крім четвірки засновників до альянсу увійшли такі компанії і організації, як Ansa Biotechnologies, CATALOG, The Claude Nobs Foundation, DNA Script, EPFL, ETH Zurich, imec, Iridia, Molecular Assemblies і Лабораторія молекулярних інформаційних систем Вашингтонського університету.

Запис інформації на ДНК обіцяє недорогу і надзвичайну щільність зберігання. Так, один грам носія ДНК може зберігати близько одного зеттабайт даних. Для запису всієї інформації сьогоднішнього світу знадобиться мерее 20 грамів носія. Теоретичне час збереження такого запису може досягати тисячоліть, адже навіть сьогодні вчені можуть розшифровувати фрагменти ДНК з живої природи, яким сотні тисяч років.

Цікаво, що для запису даних на ДНК пропонується використовувати не двійковий підхід, а кодування з чотирьох базових символів. Зокрема, за допомогою з’єднань з чотирьох основ нуклеїнових кислот ДНК; аденіну (A), гуаніну (G), цитозину (C) і тиміну (T). Наприклад, 00=A, 01=C, 10=G і 11=T. Закодовані цими кислотами дані записуються в короткі фрагменти ДНК і упаковуються для збереження в якийсь контейнер, наприклад скляну кульку.

Сьогодні це виглядає фантастикою. Поки на запис і зчитування п’яти байт даних, записаних в ДНК, потрібно близько доби. Але коли-небудь це може стати реальністю. Інше питання, що переважна більшість генеруються сьогодні даних — це цифровий сміття, практична користь від зберігання якого дуже і дуже неочевидна. Джерело