В експерименті брало участь чотири піддослідних віком від 28 до 50 років, які знаходилися в Індії та Франції. Один з них, який перебував в Індії, мав на голові датчики для зчитування думок, а три інші – одягли обладнання для їхнього прийому.
Читати думки напряму в звичних фразах мови вчені поки ще не вміють, тому вони демонстрували відправникові слова в двійковій системі з числення. Кожна літера в ній представляла собою набір одиниць та нулів. Коли відправник бачив, наприклад, одиницю він мав подумати про якусь дію, наприклад, про рух правої ноги. А коли він бачив нуль, тоді він мав думати про рух руками.
Зліва відправник, справа – адресат. Дані передавалися по інтернету
За допомогою неінвазивних датчиків для енцефалографії учені зчитували сигнали мозку відправника та переводили їх у електричний сигнал, який відправляли у Францію. Там комп’ютер-приймач отримував ці дані та через індукційні датчики стимулював відповідні зони мозку адресатів. Останні рухали руками та ногами, що дозволило зчитати послання у двійковій системі зчислення та перевести його у звичні слова.
