Смартфон давно перестав бути просто телефоном. У ньому все: банківські додатки, робочі чати, особисті фото, скани документів і навіть доступ до «держпослуг». Але при цьому мало хто ставиться до нього як до пристрою, який потрібно захищати по-справжньому. Тим часом один випадковий клік по шкідливому додатку і ваші дані вже десь в чужій хмарі. Як налаштувати смартфон так, щоб кібершахраям було нікуди засунути ніс.
Блокування екрана – це не формальність
Дивно, але досі люди, які не ставлять захист на екран смартфона. Мовляв, «мені нема чого приховувати», «я нікому не потрібен», або просто «ліньки вводити пароль». Насправді навіть один-єдиний незаблокований телефон може стати золотою житловою для шахрая. Там доступ до банківських додатків, фото документів, особистих листування та облікових записів у соцмережах.
Найпростіше це включити блокування відбитком пальця або розпізнаванням обличчя. Сучасні смартфони роблять це швидко та без збоїв. Якщо біометрія не влаштовує, поставте довгий PIN-код або складний графічний ключ, який не вгадується з першого погляду. Головне не використовувати банальні «1234» чи «0000». І так: налаштуйте автоматичне блокування через 5-10 секунд, особливо якщо часто відволікаєтеся або даєте комусь в руки телефон на хвилину.
Блокування це не секрети. Це про контроль. Ви ж не залишаєте гаманець відкритим на столі, коли виходите з кімнати? Телефон це ваш цифровий гаманець, паспорт та особистий щоденник в одному. Нехай двері в нього завжди будуть зачинені.
Дозволи додатків – не погоджуйтеся «на все»
Коли ви встановлюєте нову програму, вона просить доступ до всього поспіль: до мікрофона, камери, контактів, геолокації. І майже завжди без реальних причин. Файловий менеджер, якому потрібна ваша геопозиція? Дивно. Калькулятор, який просить доступ до дзвінків? Підозрювано.
В Android та iOS можна вручну перевірити, які дозволи є у кожної програми та вимкнути зайве. Особливо це важливо для тих, хто встановлює програми не з офіційного магазину. Деякі з них збирають дані, інші прямо зливають їх третім особам. Тут працює просте правило: якщо програма може працювати без доступу до чогось, то нехай працює без неї.
Двофакторна автентифікація – не роздратування, а страховка
Якщо до вашої пошти або Instagram можна зайти, знаючи тільки пароль вважайте, що це не ваш обліковий запис. Паролі зламують, підбирають, забирають зі злитих баз. Увімкніть двофакторний захист: навіть якщо пароль опиниться в чужих руках, вхід не відбудеться без другого кроку – коду з SMS або програми-генератора.
Це особливо важливо для пошти (через неї можна відновити доступ до будь-яких інших сервісів), банків, месенджерів. А якщо вам ліньки щоразу підтверджувати вхід згадайте, як це втрачати доступ до всього, що ви коли-небудь зберігали.
Менеджер паролів – не розкіш, а необхідність
Давати кожному сайту та додатку один і той же пароль це все одно що використовувати один ключ від квартири, офісу, машини та сейфа. Втекла одна комбінація, отже доступ є до всього. Але вигадувати десятки унікальних паролів, зберігати їх у голові чи блокноті завдання не з простих. Ось тут і приходить на допомогу менеджер паролів.
Це додаток, який зберігає всі ваші логіни та паролі в зашифрованому вигляді. Воно саме підставляє потрібні дані при вході і може генерувати складні комбінації такі, які неможливо вгадати. Використовувати його простіше, ніж здається: налаштували один раз, і більше не потрібно згадувати, який у вас пароль від онлайн-банку або старого облікового запису в Spotify. Навіть якщо пристрій втрачено доступ можна відновити, тому що все зберігається в хмарі під захистом майстер-паролю або біометрії.
Варіантів багато: Google Smart Lock, Apple iCloud Keychain, Bitwarden, 1Password, LastPass – вибирайте на смак. Головне не тримати все у нотатках, файлі на робочому столі або в голові. Менеджер паролів це не тільки про зручність, а й про спокій, особливо коли навколо постійно спливають новини про нові витоки даних.
Шкідливі програми не завжди виглядають дивно
Сьогодні віруси вміють прикидатися будь-чим: ліхтариком, додатком для PDF, навіть фальшивим «антивірусом». Якщо ви завантажуєте щось зі стороннього APK-файлу або неперевіреного джерела, шанс нарватися на «троян» дуже високий. А він у кращому разі покаже рекламу, у гіршому зливатиме фото, контакти, листування.
Бажаєте спокою? Тримайте офіційних магазинів (Google Play, App Store, RuStore) і не ставте все підряд, особливо якщо програма просить занадто багато прав і нічого не пояснює. Для параноїків можна встановити перевірений антивірус, але він не панацея, а всього лише ще один рівень захисту.
Листування, які дійсно варто шифрувати
Месенджери давно стали нашими особистими щоденниками, робочими чатами та місцем, де обговорюється все, від мемів до сімейних проблем. І хоча здається, що «ніхто не читає», насправді листування це одне з найцінніших джерел інформації для шахраїв. Логіни, номери карт, адреси, фото документів все це можна знайти, якщо дістатися повідомлень. Тому в деяких випадках важливо, щоб листування було по-справжньому закритим.
Наскрізне шифрування це технологія, коли повідомлення читають тільки ви і ваш співрозмовник. Навіть сервер, через який воно проходить, не може його розшифрувати. Такі месенджери як Signal, WhatsApp і секретні чати в Telegram використовують саме такий підхід. А це означає, що навіть якщо хтось перехопить дані шляхом, то нічого не побачить, крім набору зашифрованих символів.
Шифроване листування є особливо важливим, якщо ви обговорюєте роботу, фінанси, особисту інформацію або щось, що не повинно потрапити в чужі руки. Це не про параною, це про нормальну цифрову гігієну. Як і не залишати паспорт на столі у кафе, так і не варто передавати особисте у незашифрованих чатах. Особливо якщо ви використовуєте загальнодоступний Wi-Fi або часто втрачаєте телефон.
Bluetooth та Wi-Fi – тимчасово зручно, але постійно небезпечно
Ми часто забуваємо, що смартфон з увімкненим Bluetooth або Wi-Fi – це не просто гаджет у кишені, а відкриті двері для сторонніх сигналів. Особливо у людних місцях: кафе, вокзалах, торгових центрах. Bluetooth може бути використаний для непомітної передачі даних або навіть доступу до файлів, якщо система вразлива. І все це без попередження та повідомлень.
З Wi-Fi історія ще серйозніша. Відкриті мережі в кафе або готелях часто не шифрують трафік, і будь-хто в цій мережі може перехопити дані. Ви заходите до банку, пошти, месенджера і вся ця інформація теоретично може потрапити в чужі руки. Особливо якщо сайт не використовує HTTPS (а такі й досі зустрічаються). Плюс нерідко створюються фальшиві мережі з назвами на кшталт Free_WiFi, через які зловмисники заманюють жертв.
Що робити? Все просто: відключайте Bluetooth та Wi-Fi, коли вони не потрібні. Не підключайтеся до незнайомих мереж без потреби. А якщо користуєтеся публічним Wi-Fi, включайте VPN, навіть безкоштовний. Він створює зашифрований «тунель» між вами та інтернетом і не дасть чужим очам побачити, що ви там робите. Жодних складних налаштувань, просто звичка, яка згодом стає такою ж природною, як пристібати ремінь.