Образ уробороса — змії, що кусає власний хвіст — століттями символізував циклічність життя. Та сучасна біологія додає до цього символу несподіваний підтекст: поїдання собі подібних у світі змій — не міф і не рідкісна аномалія, а поширена поведінкова стратегія. Масштабне дослідження, опубліковане в журналі Biological Reviews, показало: канібалізм серед змій трапляється значно частіше, ніж вважалося раніше.

503 задокументовані випадки

Команда дослідників на чолі з аспірантом Universidade de São Paulo Омаром Ентіауспе-Нето проаналізувала 503 підтверджені випадки канібалізму серед 207 видів змій по всьому світу.

Найчастіше такі випадки фіксували у трьох родинах:

  • Colubridae
  • Viperidae
  • Elapidae

Особливо виділяється родина Colubridae — найбільша серед змій (понад 240 родів), на яку припадає майже 30% усіх зафіксованих випадків.

Раніше вчені знали, що змії можуть поїдати представників інших видів, а окремі повідомлення про канібалізм існували. Але новий аналіз довів: це явище не поодиноке, а системне та географічно поширене.

У яких ситуаціях змії їдять змій

Дослідники зафіксували канібалізм у різних контекстах:

  • між статевими партнерами;
  • між родичами (зокрема, серед братів і сестер);
  • між самцями-конкурентами;
  • у випадках випадкової зустрічі особин одного виду.

Така різноманітність сценаріїв свідчить про те, що поведінка не є випадковою аномалією. Автори припускають, що канібалізм міг незалежно виникати в еволюції змій щонайменше 11 разів. Інакше кажучи, це не «помилка природи», а повторювана адаптивна стратегія.

Чому це може бути вигідно

Близько половини видів, у яких спостерігали канібалізм, мають узагальнений раціон — вони не спеціалізуються на певному типі здобичі. Така харчова гнучкість, імовірно, підвищує ймовірність поїдання собі подібних, особливо за дефіциту їжі.

У деяких випадках канібалізм зафіксовано в умовах неволі. Обмежений простір, стрес, відсутність укриттів і постійна близькість інших особин можуть провокувати агресивну поведінку. Проте явище широко представлене і в дикій природі — на всіх континентах, де мешкають змії.

Винятки підтверджують правило

Цікаво, що не всі змії демонструють таку поведінку. Наприклад, представники родини Typhlopidae (сліпозмії) не відомі випадками канібалізму. Ймовірна причина — анатомічна: їхні щелепи не мають характерної для більшості змій рухомої будови, що дозволяє заковтувати велику здобич.

Саме еволюційна особливість — незрощена нижня щелепа — дала зміям (особливо групі Alethinophidia) можливість ковтати здобич, значно більшу за власний діаметр тіла. І, схоже, ця ж адаптація відкрила шлях до канібалізму.

Канібалізм у тваринному світі: не лише змії

Поїдання представників власного виду — явище не унікальне. Воно відоме серед павуків (зокрема «чорних вдів»), богомолів, деяких риб, амфібій і навіть великих ссавців, таких як ведмеді. Однак у змій канібалізм має особливе значення: він може бути пов’язаний із високою екологічною пластичністю та здатністю освоювати різні середовища.

Чи допоміг канібалізм еволюційному успіху змій?

Змії — одна з найуспішніших груп класу Reptilia. Вони мешкають у пустелях, тропічних лісах, горах і навіть у морських екосистемах.

Науковці тепер намагаються з’ясувати:

  • чи має канібалізм генетичну основу;
  • чи є він суто опортуністичною реакцією на нестачу ресурсів;
  • чи міг саме цей фактор сприяти еволюційному успіху змій.

Якщо канібалізм дозволяє зменшувати конкуренцію, швидко отримувати поживні ресурси та виживати в складних умовах, він міг стати одним із чинників їхнього глобального поширення.

Переосмислення «закону природи»

Традиційно в екології вважалося, що внутрішньовидовий канібалізм — це рідкісний або екстремальний випадок. Проте нові дані змушують переглянути цю думку.

Канібалізм серед змій — не дивина і не курйоз, а поширена, екологічно значуща стратегія. І, можливо, давній символ уробороса відображає не лише філософську ідею циклу життя, а й реальний біологічний механізм, який допоміг зміям стати однією з найуспішніших груп плазунів на планеті.

error: Вміст захищено!!!
Exit mobile version