Зимовий лід на північних озерах — це не просто красива частина пейзажу. Він визначає ритм життя підводних екосистем, впливає на якість води та умови існування багатьох організмів. Нове дослідження показало, що через глобальне потепління цей природний цикл може змінюватися не поступово, а різко — після досягнення певної температурної межі.
Міжнародна команда вчених із Китаю, Великої Британії та Канади проаналізувала дані 724 озер Північної півкулі за період із 2000 до 2022 року. Дослідники порівняли багаторічні спостереження за льодовим покривом із температурними змінами та виявили несподівану закономірність: весняне танення льоду прискорюється значно швидше, ніж зміщується момент замерзання водойм восени.
Головне відкриття полягає в тому, що озера мають своєрідний «поріг стабільності». Коли середня зимова температура перевищує приблизно від –13,7 до –6,8 °C, система починає поводитися інакше. Втрата льоду стає у десятки разів чутливішою до подальшого потепління.
За словами провідного автора дослідження Чжоу Цзяня, до досягнення цієї межі лід зникає поступово, але після її перетину навіть невелике підвищення температури може призводити до втрати тижнів зимового покриву.
Вчені встановили, що приблизно 23% досліджених озер уже перевищили критичні температурні значення. Якщо рівень викидів парникових газів залишатиметься високим, до кінця XXI століття ця частка може зрости до 70%.
Найбільше ризикують озера середніх широт, де навіть невелике потепління може запустити швидкі зміни. Дослідники наголошують, що наслідки торкнуться не лише природи. Зменшення тривалості льодового сезону може вплинути на прозорість води, поширення водоростей, життя риб та традиційні види діяльності північних громад.
Цікаво, що головними факторами, які визначають небезпеку, виявилися не розмір чи глибина конкретного озера, а загальні кліматичні умови регіону та здатність льоду відбивати сонячне світло. Це дозволяє створювати прогнози ризику одразу для тисяч водойм без необхідності досліджувати кожну окремо.
Автори роботи закликають змінити підхід до кліматичних моделей. На їхню думку, втрату льоду не можна розглядати як повільний і лінійний процес — природа має критичні точки, після яких зміни можуть відбуватися набагато швидше, ніж очікують люди. Дослідження, опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, показує: для багатьох озер світу питання вже не в тому, чи зміниться зимовий лід, а в тому, наскільки швидко це станеться.
