Загадкове святилище віком 5 500 років: археологи розкрили, як стародавні люди пережили крах свого світу
Близько 5 500 років тому на Близькому Сході сталося щось, що змінило хід історії. Мирні землеробські громади мідного віку почали занепадати, села спорожніли, а звичний порядок життя — розпався. Саме цей перехід від мідного до бронзового віку став періодом великих змін і невизначеності, який досі залишається загадкою. Нове дослідження археологів із Копенгагенського університету проливає світло на цю добу — завдяки стародавньому місцю під назвою Мурайгхат, розташованому поблизу сучасного міста Мадаба в Йорданії.
Мурайгхат — не поселення, а місце ритуалів
На відміну від типових сіл мідного віку, де люди жили й займалися господарством, Мурайгхат не мав ознак житла. Замість цього археологи виявили понад 95 дольменів — масивних кам’яних споруд, що слугували місцями поховань або ритуальних церемоній. Багато з них розташовані групами, поруч із кам’яними колами та вирізаними в скелі майданчиками, які нагадують святилища.
«Це не село, а місце, де люди збиралися на спільні обряди, поминання та, можливо, святкування», — пояснює керівниця дослідження, археолог Сюзанна Кернер.
Цікаво, що архітектура Мурайгхата вражає різноманітністю стилів — це свідчить, що сюди могли приходити різні групи людей, кожна зі своїми традиціями. У кераміці також знайшли великі миски для спільної трапези — очевидна ознака свят або ритуальних бенкетів.
Коли старий світ руйнувався
Попередні дослідження свідчать, що кінець мідного віку збігся з різкою зміною клімату — посушливістю, яка замінила колишній вологий період. Це могло призвести до соціальних потрясінь і колапсу старих спільнот. Люди втрачали звичні джерела води, землі ставали менш родючими, а старі правила більше не працювали.
«Коли традиційні цінності та моделі поведінки перестають діяти, люди шукають нові способи організувати життя — і смерть», — зазначає Кернер.
Ймовірно, саме у цей час громади почали створювати нові форми спільності — через ритуали, пам’ятники та символічні місця, які допомагали відновити відчуття єдності в часи нестабільності.
Пам’ятники виживання
Дольмени та кам’яні споруди Мурайгхата, можливо, були спробою впорядкувати світ, що розпадався. У спільних ритуалах і похованнях стародавні люди знаходили спосіб підтримати духовну рівновагу й переосмислити своє місце у світі, який стрімко змінювався.
Це місце — не просто археологічна знахідка, а свідчення людської здатності адаптуватися до кризи, шукати нові сенси та створювати спільноти навіть тоді, коли старі форми життя зникають.
«Мурайгхат дає нам унікальне уявлення про те, як стародавні суспільства переживали потрясіння — будуючи пам’ятники, переосмислюючи ролі в громаді й знаходячи нові способи жити разом», — підсумовує Кернер.
Це дослідження, опубліковане в журналі Levant: The Journal of the Council for British Research in the Levant, показує: навіть через тисячоліття ми можемо вчитись у своїх предків — як зберігати людяність у часи змін.
