Аргументи проти пластикового забруднення стали ще переконливішими. Новий огляд стверджує, що глобальне потепління робить пластик більш мобільним, стійким і небезпечним забруднювачем. Це відбувається тому, що пластик розпадається на дрібні фрагменти, які легше подорожують і завдають більше шкоди там, де зрештою опиняються.
Автори, очолювані дослідниками з Імперського коледжу Лондона (ICL), попереджають: якщо не зупинити потік пластику в довкілля, ми ризикуємо перейти межу незворотних екологічних пошкоджень.
«Пластикове забруднення й клімат — це подвійна криза, і вони посилюють одна одну. У них також спільні витоки та спільні рішення», — сказав провідний автор Френк Келлі. «Нам терміново потрібен скоординований міжнародний підхід, щоб зупинити накопичення пластикових відходів у навколишньому середовищі».
Кліматичний стрес пришвидшує розпад пластику
Огляд об’єднує докази того, як кліматичні стресори посилюють вплив пластику. Вищі температури, підвищена вологість і сильніше ультрафіолетове випромінювання прискорюють фрагментацію великих предметів на мікропластик. Водночас екстремальні шторми та повені подрібнюють сміття до ще дрібніших частинок і розносять його через вододіли та узбережжя.
Світове виробництво пластику зросло у 200 разів з 1950 року, і проблема тільки поглиблюватиметься зі збільшенням виробництва та кліматичним тиском. Наслідки поширюються крізь екосистеми. У прісних і морських водах мікропластики можуть порушувати колообіг поживних речовин і харчові ланцюги. На суші вони погіршують структуру ґрунту й знижують врожаї.
За високої концентрації вони змінюють харчову поведінку, розмноження та інші аспекти життя багатьох організмів. Частинки також діють як «троянські коні», збираючи й переносячи інші забруднювачі — важкі метали, пестициди, PFAS — водночас вимиваючи власні добавки, такі як антипірени та пластифікатори.
Мікропластик, що вивільняється з танучих льодів
Команда звертає увагу на зростаючий ризик у криосфері. Коли морський лід утворюється, він захоплює та концентрує мікропластик, тимчасово очищаючи товщу води. Але зі швидким потеплінням Арктики й сезонним відступом льоду ці накопичені частинки можуть масово повернутися в океан. Такий «відкладений пульс» лише збільшить загальне навантаження, яке вже надходить з річок і узбережжя.
«Є ймовірність, що мікропластики — які вже присутні в кожному куточку планети — з часом дедалі сильніше впливатимуть на деякі види», — сказала співавторка Стефані Райт з ICL.
«Кліматична криза та пластикове забруднення, які походять від надмірної залежності суспільства від викопного палива, можуть разом погіршити вже й так напружений стан довкілля.»
Хижаки стикаються з новими ризиками
У морі подвійний удар потепління та пластику особливо помітний. Лабораторні та польові дослідження показують, що корали, равлики, морські їжаки, мідії та риби гірше переносять тепло та закислення, коли поруч є мікропластик. Фільтратори накопичують частинки й передають їх угору по харчовому ланцюгу. В одному прикладі смертність риб, пов’язана з мікропластиком, зросла вчетверо за вищих температур води. В іншому, поглиблення гіпоксії — зумовлене потеплінням — примусило тріску заковтувати більше пластику.
Великі хижаки можуть бути особливо вразливими. Довгоживучі топ-хижаки, такі як косатки, накопичують забруднювачі протягом десятиліть, нашаровуючи мікропластик і його хімічні «попутники» на інші стресори — шум, нестачу здобичі, токсини.
«Топ-хижаки, зокрема косатки, можуть бути канарками у вугільній шахті — вони особливо вразливі до поєднаного впливу зміни клімату та пластикового забруднення», — сказав співавтор Гай Вудворд з ICL.
Перезапис життєвого циклу пластику
Огляд прямо пояснює, що потрібно робити далі. Усунення неважливих одноразових пластикових виробів — які досі становлять близько третини виробництва — і обмеження випуску первинного пластику допомогли б скоротити проблему в зародку. Автори також закликають до міжнародних стандартів, що роблять продукцію по-справжньому багаторазовою й придатною до переробки, а не номінально «перероблюваною», як це часто буває зараз.
«Ідеалом є циркулярна пластикова економіка. Вона повинна виходити за межі “reduce, reuse, recycle” і включати редизайн, переосмислення, відмову, усунення, інновації та циркуляцію — відхід від лінійної моделі “взяти–виробити–викинути”», — сказала співавторка Джулія Фасселл з ICL.
Потрібні зміни не лише в матеріалах. Стаття наголошує на важливості поєднання кліматичної та пластикової політики й координації наукових досліджень, щоб краще розуміти взаємодію між потеплінням, хімією та біологією в реальних екосистемах. На суші ці взаємодії можуть бути ще складнішими, ніж у морі, тому знадобиться спеціальний моніторинг.
Скорочення пластикового забруднення в його витоку
Мікропластики не зникнуть. Навіть ідеальна політика не здатна змінити десятиліття попереднього виробництва. Але сьогоднішні рішення визначать вплив у майбутньому — а також те, чи матимуть вразливі види й системи шанс адаптуватися.
«Майбутнє не буде вільним від пластику, але ми можемо обмежити подальше забруднення мікропластиками. Діяти треба зараз, адже пластик, який ми викидаємо сьогодні, загрожує майбутніми глобальними збоями в екосистемах», — сказала Райт.
«Рішення потребують системних змін: обмеження пластику на джерелі, скоординованої глобальної політики на кшталт Глобальної угоди ООН про пластик, а також відповідальних інновацій, заснованих на доказах», — підсумував Келлі.
Дослідження опубліковане в журналі Frontiers in Science.