Всесвіт розширюється, але точна швидкість цього процесу — так звана стала Габбла — досі залишається однією з головних загадок сучасної космології. Хоча з часів запуску космічного телескопа Hubble Space Telescope і, пізніше, завдяки даним James Webb Space Telescope вимірювання стали значно точнішими, різні методи все ще дають трохи відмінні результати.
Тепер міжнародна група астрономів спробувала об’єднати ці підходи в єдину систему аналізу, щоб отримати більш узгоджену та точну оцінку швидкості розширення Всесвіту. Їхня ідея полягає в тому, щоб не покладатися на один метод вимірювання, а поєднати одразу кілька незалежних “космічних індикаторів”.
У космології для визначення відстаней до об’єктів використовують різні інструменти — залежно від того, наскільки далеко вони розташовані. Ця система послідовних методів отримала назву “космічної драбини відстаней”. Кожен її “щабель” потребує калібрування через інший, ближчий і більш точний метод, і саме тут накопичуються основні похибки.
Новий підхід об’єднує кілька рівнів цієї драбини в одну узгоджену модель, враховуючи надійність кожного методу. Це дозволяє зменшити вплив невизначеностей і отримати більш стабільне значення сталої Габбла. За результатами аналізу, опублікованого в журналі Astronomy & Astrophysics, швидкість розширення локального Всесвіту становить приблизно 73,5 кілометра за секунду на мегапарсек. Для порівняння, попередні оцінки зазвичай коливалися в межах від 73 до 76 кілометрів за секунду на мегапарсек.
За словами співавтора дослідження Адама Ріса з Johns Hopkins University та Space Telescope Science Institute, головна перевага роботи полягає в тому, що вона не залежить від одного конкретного методу вимірювання. Коли різні незалежні підходи дають схожий результат, це підсилює впевненість у тому, що ми справді бачимо реальну властивість Всесвіту, а не помилку окремої техніки.
Проблема, відома як “напруження Габбла”, полягає в тому, що сучасні вимірювання швидкості розширення Всесвіту не збігаються з розрахунками, які базуються на умовах раннього космосу після Великого вибуху. Це розходження змушує вчених шукати або нову фізику, або приховані систематичні похибки в методах спостереження.
Однією з ключових цілей створення телескопа Hubble Space Telescope було саме уточнення сталої Габбла — параметра, який допомагає описати еволюцію Всесвіту. У майбутньому новий інструмент — космічний телескоп Nancy Grace Roman Space Telescope — має надати ще більше даних для калібрування космічної драбини відстаней і допомогти розібратися з цим космологічним розривом.
Таким чином, нове міжнародне дослідження не лише уточнює швидкість розширення Всесвіту, а й наближає науку до розв’язання однієї з найважливіших загадок сучасної космології. Джерело
