LUCA вважають спільним предком усіх сучасних живих організмів. Але що було до нього? Вчені намагаються розібратися в одному з найскладніших питань біології — як на Землі могли з’явитися перші самовідтворювані системи ще до того, як сформувався спільний предок усього сучасного життя.
Нове дослідження вказує на можливий важливий етап цієї історії. Дослідники шукали своєрідну «золоту середину» — умови, за яких прості хімічні системи могли існувати достатньо довго, щоб у них почали накопичуватися складніші властивості.
Це важливо, тому що перші молекулярні системи мали вирішити одразу кілька проблем. Їм потрібно було не просто утворитися, а й зберігати інформацію, використовувати енергію та певним чином відтворюватися. Надто нестабільне середовище могло їх швидко зруйнувати, а надто стабільне — не давати необхідних хімічних реакцій.
Саме тому дослідники розглядають ранню Землю не як одну «чарівну» точку, де раптом виникло життя, а як середовище, у якому поступово могли з’являтися дедалі складніші системи.
І тут виникає LUCA — Last Universal Common Ancestor, або останній універсальний спільний предок. Це не перша істота, яка коли-небудь жила на Землі. Навпаки, LUCA вже був результатом тривалого попереднього еволюційного процесу.
Тобто справжня загадка може ховатися ще глибше: що саме існувало до LUCA і як нежива хімія поступово перетворилася на систему, здатну еволюціонувати?
Знайдений дослідниками «солодкий баланс» не означає, що вчені нарешті відтворили момент появи життя. Це радше підказка про те, якими могли бути умови на найранішому етапі цього переходу.
І чим більше таких підказок з’являється, тим цікавішою стає картина. Можливо, життя не виникло внаслідок однієї неймовірної події. Воно могло поступово пройти цілу серію хімічних етапів — від простих молекул до перших систем, які вже могли змінюватися та передавати свої властивості.
А LUCA в такому разі був не початком історії життя, а лише однією з найдавніших сторінок, яку сучасна наука ще може спробувати відновити.
