Повернення з небуття: археологи встановили точне місце міста Олександра Македонського
Історія знає чимало міст, що зникли без сліду — їхні стіни розсипалися, а назви збереглися лише в уривках давніх текстів. Проте є й такі, про існування яких ніхто не сумнівався, але точне розташування залишалося загадкою століттями. Саме такою була доля Харакса Спасіну — міста, заснованого Alexander the Great наприкінці його східного походу.
Сьогодні дослідники впевнені: їм вдалося точно локалізувати це портове місто, відоме також як Александрія на Тигрі — одну з останніх урбаністичних ініціатив великого полководця.
Місто, народжене наприкінці імперії
У 324 році до н.е., за рік до своєї смерті, Олександр заснував нове місто в регіоні, який тоді входив до складу Персії, а нині є частиною Іраку. Через рік, у 323 році до н.е., він помер у Вавилоні, так і не реалізувавши нові плани завоювань.
Про Харакс Спасіну писав римський автор Pliny the Elder у своїй праці Naturalis Historia. Він зазначав, що місто було засноване як Александрія — із переселенцями та ветеранами війська. Згодом його неодноразово руйнували повені, а пізніше відбудовували й перейменовували. Саме цар Спасін надав місту остаточну назву, спорудив дамби та підняв рівень ґрунту, щоб захистити поселення від води.
Географічна загадка
Пліній описував місто як таке, що розташоване між річками Тигр та Евлей (нині Карун), на штучному підвищенні поблизу місця їх злиття. Але давній текст — це не сучасні GPS-координати. Саме тому вчені десятиліттями сперечалися про точне місце розташування міста.
Ще в 1960-х роках британський дослідник Джон Гансман, аналізуючи аерофотознімки Королівських ВПС, помітив величезну огороджену територію з ознаками забудови. Проте через воєнні конфлікти в Іраку доступ до регіону був обмежений майже пів століття.
Лише після 2014 року міжнародні команди змогли провести масштабні польові дослідження.
Технології проти часу
Дослідники обстежили понад 500 квадратних кілометрів території. Було зафіксовано великі скупчення кераміки, уламків цегли та промислових відходів. Тисячі знімків із дронів дозволили створити детальну цифрову модель рельєфу, а магнітометрія допомогла «побачити» структури, приховані під шаром ґрунту.
Результат вражає: науковці змогли відтворити план міста з широкими вулицями, кварталами житлової забудови, храмовими комплексами, майстернями з печами для випалу, каналами та портовими басейнами.
Такі характеристики свідчать, що Харакс Спасіну був не периферійним поселенням, а важливим торговельним центром.
Місто на перехресті торгівлі
Розташування на Тигрі давало місту стратегічну перевагу. Воно знаходилося на перетині торговельних маршрутів Месопотамії, що з’єднували внутрішні райони з Перською затокою. Ймовірно, саме тому його неодноразово відбудовували після повеней — економічне значення переважало ризики.
Подальші дослідження мають на меті визначити етапи розбудови міста та простежити, як урбаністичний розвиток пов’язувався зі змінами довкілля і торгівлі.
Більше, ніж археологічна сенсація
Відкриття точного місця Харакса Спасіну — це не лише уточнення історичної карти. Це приклад того, як сучасні технології дозволяють поєднати античні тексти, археологію та геофізику в єдину картину.
Попереду — можливі розкопки, які можуть пролити світло на останні роки імперського проєкту Олександра та на життя одного з ключових центрів стародавньої Месопотамії. Місто, що понад тисячоліття приховувалося під шарами мулу й піску, знову повертається в історію — цього разу вже з точними координатами.