Римляни, що жили на північному кордоні імперії, збирали та використовували чорну білену. Щоправда, поки що не зрозуміло, чим вона для них була: ліками чи наркотиком. Під час розкопок на місці сільського римського поселення І століття нашої ери у громаді Хаутен (Нідерланди) археологи виявили незвичайний артефакт. Усередині видовбаної кістки тварини знаходилося добре збережене насіння блекоти чорної (Hyoscyamus niger). Стаття з описом знахідки опублікована в журналі Antiquity.
Вперше місце, де зараз знаходиться громада Хаутен, люди заселили в ранньому залізному віці (приблизно VI століття до нашої ери). Римляни ж прийшли на цю північну околицю Європи у І столітті нашої ери. Спочатку там звели військовий табір – каструм (або кастелум). Пізніше поселення перетворилося на звичайну аграрну громаду. Деякий час Хаутен процвітав, але у другій половині II століття нашої ери мешканці залишили його з невідомих причин.
Під час розкопок на цьому місці археологи виявили значну кількість черепків кераміки, металевих предметів та кісток тварин. Більшість знахідок належить до римського періоду. Деякі артефакти мають немісцеве походження: їх привезли з Німеччини та Британії.
Крім досить стандартного для римського поселення набору предметів, у Хаутен розкопали дивну добірку кісток. У спільній ямі знаходилися череп собаки, фрагменти скелетів коня та корови, шматки точильного каменю, а також видовбана кістка кози, запечатана березовим дьогтем.
Дослідники припустили, що яма була ритуальною криницею, хоча кам’яної кладки, характерної для таких місць, вони не виявили. Усередині запечатаної кістки знаходилися сотні насіння чорної блекоти — отруйної рослини, що містить сильні алкалоїди.
Белена росте і росла в тому місці, де знаходиться Хаутен: її насіння знаходило ще в шарах, що належать до залізного віку, а також у чотирьох місцях римського поселення. Але скрізь вони могли бути випадково — як фрагмент бур’яну. Запечатана ж кістка — зовсім інша річ. Така знахідка свідчить про те, що люди спеціально збирали та зберігали насіння блекоти.
Спочатку вчені припустили, що видовбана кістка могла служити трубкою для куріння насіння. Але жодних слідів обвуглювання вони не знайшли і дійшли висновку, що це саме контейнер. Можливо, в ритуальному колодязі він опинився як жертвопринесення.
Не можна сказати, що римляни були знайомі з властивостями чорної блекоти. Пліній Старший у своїй «Природній історії» (Naturalis Historia) називав чотири види блекоти. Серед них один вид має чорне насіння та пурпурові квіти, на відміну від більш поширеного білого вигляду. Пліній попереджав, що всі види викликають божевілля та запаморочення, але білий сорт, що росте біля моря, найчастіше використовується медиками для полегшення болю.
У роботах Плутарха белена як ліки чи отрута згадується випадково. У «Порівняльних життєписах» вона перерахована як одна з отруйних рослин, які культивував та вивчав грецький цар Аттал III. Плутарх так описує її дію: «Той розлад, який вона викликає у тих, хто її п’є, правильно називати не пияцтвом, а відчуженням розуму чи божевіллям».
З цього можна дійти невтішного висновку, що у римському і грецькому світі белену використовували як лікарський засіб і що небезпечні побічні ефекти її застосування відомі — по крайнього заходу, у метрополіях. Знайдений у Нідерландах кістяний контейнер — перше переконливе свідчення того, що околиці імперії були знайомі з цим неоднозначним засобом.
Зазначимо, що белена чорна — єдиний із чотирьох видів блекоти, що росте на північному заході Європи. І він, як сказано в «Природній історії», найнебезпечніший. Археологічними методами зараз неможливо встановити, чи застосовували жителі римського поселення белен як ліки або використовували як галюциноген. Зрозуміло, що вони знали про її властивості, навіть якщо не читали Плінія Старшого.
