Вчені з’ясували, від чого загинув останній мегалодон

Згідно з новими дослідженнями, мегалодон, вид вимерлої акули мегарозміру, який бродив у світовому океані між 23 мільйонами і 3,6 мільйонами років тому, був теплокровним і мав температуру тіла, яка була значно вищою, ніж у сучасних акул.

Команда міжнародних вчених зробила це відкриття, вивчаючи скам’янілі зуби мегалодону (Otodus megalodon), видова назва якого означає «великий зуб». Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, ці величезні м’ясоїдні тварини часто сягали довжини тракторних причепів, приблизно 50 футів (15 метрів).

Як і багато видів акул, у тому числі велика біла (Carcharodon carcharias), мегалодон класифікується в новому дослідженні як «регіонально ендотермічний», що означає, що він може підтримувати тепло свого тіла, навіть коли його зовнішнє середовище набагато прохолодніше.

Для дослідження вчені використали комбінацію геотермальних методів, щоб оцінити температуру тіла гігантської акули на основі складу різних ізотопів або версій елементів у скам’янілих зубах мегалодону.

«Температуру, при якій утворився мінерал, включаючи біологічно мінералізовані тверді тканини, такі як зуби, можна екстраполювати за ступенем, до якого ці ізотопи з’єдналися або «злиплися» разом», — сказав співавтор дослідження Кеншу Шімада, професор палеобіології в Коледжі науки та охорони здоров’я Університету Де Пола в Чикаго. «Використаний геохімічний метод раніше використовувався для вивчення теплокровності динозаврів. Нове дослідження демонструє, що метод можна застосувати також до морських хребетних, таких як акули, використовуючи їх тверді, добре мінералізовані анатомічні компоненти, такі як зуби».

Дослідження показало, що середня температура тіла мегалодону становила приблизно 80 градусів за Фаренгейтом (27 градусів за Цельсієм), тоді як сучасні акули з регіональною ендотермією мають середню температуру тіла від 72 F до 80 F (22 C до 26,6 C), відповідно до до дослідження.

Підвищена температура тіла мегалодону принесла б багато переваг.

«Теплокровність є перевагою, оскільки вона дозволяє тварині вести більш активний спосіб життя, наприклад, здатність плисти на великі дистанції або швидко плавати», — сказав Шимада. «Сучасні теплокровні акули, такі як мако та велика біла акула, не тільки здатні швидко плавати порівняно зі своїми холоднокровними побратимами, але їх метаболічне тепло, яке є теплокровністю, також сприяє перетравленню їжі».

Однак теплокровність також мала свої недоліки і, можливо, навіть призвела до вимирання мегалодону.

«Час зникнення мегалодону в літописі викопних решток відповідає кліматичному охолодженню Землі», — сказав Шімада. «Теплокровність, мабуть, фактично забезпечила «додаткову перевагу» для мегалодону, щоб він міг вижити в холодних водах. Тим не менш, той факт, що вид вимер, висвітлює ймовірну вразливість або «вартість» теплокровності, оскільки процес вимагає постійного великого споживання їжі для підтримки високого метаболізму».

Він додав: “Цілком можливо, що відбулися зміни в екологічному ландшафті через кліматичне похолодання, яке спричинило зменшення кількості тюленів та інших морських тварин, якими харчувався мегаладон”. Все це могло порушити харчовий ланцюжок в океані і стати причиною вимирання найбільшої акули.