У наші дні ми назвали б це «фірмовими сумішами». Але наприкінці 1500-х та на початку 1600-х років окремі алхіміки називали ліки, які вони виготовляли у своїх лабораторіях, «секретами». І завдяки дослідженню, опублікованому в журналі Heritage Science, ми тепер знаємо трохи більше про секрети одного конкретного алхіміка. Виявилося, що Тихо Браге, найбільш відомий своїми астрономічними дослідженнями, мав власну підвальну лабораторію для змішування ліків — включно з деякими специфічними елементами.
Відомий обсерваторій Браге, розташований у його замкоподібному комплексі Ураніборг на острові Вен (нині територія Швеції), був демонтований після його смерті у 1601 році. Але нещодавно команда дослідників з Південно-Данського університету та Національного музею Данії проаналізувала п’ять уламків, знайдених на території колишнього саду між 1988 та 1990 роками. Вважається, що ці уламки походять із підвальної алхімічної лабораторії Браге.
Автори дослідили поперечні зрізи уламків на наявність 31 мікроелемента, використовуючи мас-спектрометрію, яка перетворює молекули зразка на заряджені іони. Хоча на уламках (чотири були скляними і один керамічним) було багато очікуваних елементів — зокрема нікель, мідь, цинк, олово, сурма, золото, ртуть та свинець — один елемент вразив дослідників: вольфрам.
«Вольфрам — дуже загадковий», — сказав Кааре Лунд Расмуссен, експерт з археометрії з Південно-Данського університету, у своїй заяві. «У той час вольфрам навіть не був описаний, тож що нам думати про його присутність на уламку з алхімічної майстерні Тихо Браге?»
Це питання не має однозначної відповіді. Расмуссен зазначив, що хоча вольфрам природно зустрічається в певних мінералах і міг потрапити до лабораторії Браге таким шляхом, існує й інша правдоподібна версія: у Браге була секретна речовина, яку він використовував для створення своїх ліків для європейської еліти.
Не класифікований як елемент до 1780-х років, вольфрам, імовірно, уперше з’явився в німецькій хімії як «вольфрам» (Wolfram), і відомо, що ліки Браге мали німецький вплив. «Можливо, Тихо Браге чув про це і таким чином знав про існування вольфраму», — припустив Расмуссен. «Але ми цього не знаємо і не можемо стверджувати на основі проведених аналізів. Це лише можлива теоретична гіпотеза, яка пояснює, чому ми знаходимо вольфрам у цих зразках».
«Найцікавішими є елементи, які зустрічаються у вищих, ніж очікувалося, концентраціях», — зазначив Расмуссен. — «Це вказує на їх цілеспрямоване збагачення й допомагає зрозуміти, які речовини використовували в алхімічній лабораторії Тихо Браге».
Створення ліків було таємною справою. Браге, як і інші тогочасні алхіміки, не розкривав склад своїх рецептів. Він був відомий своїми ліками від чуми — надзвичайно складним засобом, який міг містити до 60 інгредієнтів, включно зі зміїним м’ясом, опіумом, міддю, оліями та травами. Чи міг у фінальному продукті також бути вольфрам?
«Можливо, здається дивним, що Тихо Браге займався і астрономією, і алхімією, але якщо зрозуміти його світогляд, це має сенс», — сказав Пауль Ґріндер-Гансен, старший науковець і куратор Національного музею Данії. «Він вважав, що між небесними тілами, первинними субстанціями та органами людського тіла існують очевидні зв’язки».
Золото та ртуть часто використовувалися алхіміками (включно з Браге) у ліках, і було звичним пов’язувати земні елементи з властивостями космосу та людського організму. Існував цілий перелік таких відповідностей: срібло — до Місяця та мозку, золото — до Сонця та серця; Юпітер і печінка були пов’язані через олово, Венера та мідь — через нирки, Сатурн і селезінка — через свинець, Марс і жовчний міхур — через залізо, а Меркурій і легені — через (звісно) ртуть. У такому світогляді золото було поширеним інгредієнтом ліків того часу, включно з тими, які приймав Браге.
