Дослідники виявили несподівано велике та тектонічно зумовлене поле гідротермальних джерел поблизу острова Мілос.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Scientific Reports, описує відкриття разюче масштабного поля гідротермальних вентів уздовж підводного шельфу острова Мілос у Греції. Вчені ідентифікували джерела під час експедиції METEOR M192, використовуючи різноманітні інструменти, зокрема сучасні підводні системи — автономний підводний апарат і дистанційно керований апарат — для картування та огляду морського дна.
Завдяки цим методам команда виявила раніше невідомі зони викиду гідротермальних флюїдів на глибинах від 100 до 230 метрів (приблизно 330–755 футів). Це відкриття відносить Мілос до найбільших відомих мілко- та середньоглибинних гідротермальних систем у Середземному морі та суттєво розширює сучасне розуміння поширення таких джерел у регіоні.
Дослідження описує три основні зони прояву гідротермальної активності: Агія-Кіріакі, Палеохорі–Тіоріхія та Вані. Усі ці ділянки розташовані вздовж активних розломів, що простягаються через шельф Мілоса. Ці розломи є частиною великої тектонічної западини, відомої як грабен затоки Мілос–Фіріплака, який опустив морське дно до глибин понад 230 метрів (близько 755 футів). Чіткий зв’язок між розташуванням джерел і цими геологічними структурами свідчить про те, що саме тектонічні сили значною мірою визначають, де та як гідротермальні флюїди підіймаються й виходять на поверхню дна.
Венти, вирівняні за тектонічними структурами
«Ми зовсім не очікували знайти біля Мілоса настільки велике поле газових викидів», — розповідає Зольвейґ І. Бюрінг, старша авторка дослідження та науковиця Центру морських екологічних досліджень MARUM при Бременському університеті, яка очолювала експедицію M192. — «Коли ми вперше побачили ці джерела через камери ROV, нас вразили їхня різноманітність і краса — від мерехтливих, ніби киплячих потоків до товстих мікробних матів, що вкривали димарі».
За словами першої авторки роботи Параскеві Номіку з Національного та Каподистрійського університету Афін, просторове розміщення кластерів джерел тісно контролюється тектонічною будовою острова:
«Наші дані чітко демонструють, що газові викиди повторюють конфігурацію основних розломних систем навколо Мілоса, — пояснює Номіку. — Різні зони розломів впливають на різні кластери джерел, особливо там, де сходяться кілька розломів. Ці тектонічні структури жорстко визначають, яким шляхом і де саме гідротермальні флюїди досягають морського дна».
Отримані результати показують, як активні розломи та тривалі геологічні процеси формували еволюцію цих гідротермальних полів. Відкриття закріплює за Мілосом статус однієї з найважливіших природних лабораторій у Середземномор’ї для вивчення взаємодії тектоніки, вулканізму та гідротермальної активності.