Нова теорія ставить під сумнів ідею простору-часу, припускаючи, що Всесвіт фундаментально побудований на трьох вимірах часу. Традиційна фізика описує наш Всесвіт як четвірку простору-часу: три просторових координати (довжина, ширина, висота) та один часовий вимір, який рухається лише вперед. Але нове дослідження, опубліковане в одному з провідних наукових журналів, ставить під сумнів це базове уявлення. Автори пропонують шокуючу, але математично узгоджену ідею: час може мати не один, а три незалежні виміри.
Ця гіпотеза не просто нова — вона радикальна. Вона відкриває двері до нового розуміння причинності, квантової механіки, чорних дір і навіть можливостей подорожей у часі.
Джерела гіпотези: обмеження сучасної фізики
Усі сучасні теорії — від спеціальної та загальної теорії відносності Ейнштейна до квантової механіки — базуються на припущенні, що існує лише один напрямок часу. Це означає, що ми можемо рухатися в будь-якому напрямку у просторі, але в часі — лише “вперед”.
Однак фізики вже давно визнають, що така модель має свої обмеження:
- вона не поєднує квантову механіку з гравітацією;
- не пояснює, чому час має певний напрямок (так звану “стрілу часу”);
- не розкриває, що саме змушує події “відбуватися” — тобто дає відчуття плину часу.
Нова пропозиція: багатовимірний час
Фізик Ітан Сіґел, коментуючи це дослідження, зазначає: “Ідея багатовимірного часу — це не просто філософія, це спроба вирішити реальні фізичні парадокси“. Автори теорії — група теоретичних фізиків із Європи та США — вивчали математичні моделі розширеного простору-часу, в яких:
- існує не один, а три часові виміри, аналогічно до трьох просторових;
- ці часові координати можуть бути взаємопов’язані, як осі x, y, z у просторі;
- кожна точка у Всесвіті може мати не одне, а кілька потенційних “майбутніх” або “минулих” шляхів.
У такій системі причинність і часові події не є лінійними, як у звичних фільмах. Замість чіткого “до” і “після” — складна топологія часових взаємодій.
Що це може пояснити?
- Квантові суперпозиції та заплутаність
У квантовій фізиці об’єкти можуть бути в кількох станах одночасно. Ця гіпотеза дозволяє пояснити суперпозицію як “існування об’єкта в кількох часових координатах” одночасно. - Випадковість і невизначеність
Якщо є декілька часових шляхів, то випадкові квантові події можуть бути лише проявом вибору між ними. - Інформація в чорних дірах
Теорія може пояснити парадокс втрати інформації у чорних дірах — можливо, вона “переписується” в іншому часовому вимірі. - Природа часу і його стріла
У багатовимірному часі “стріла” може бути статистичним ефектом, а не фундаментальною властивістю — тобто напрямок часу виникає з взаємодії кількох часових векторів.
Як це співвідноситься з досвідом людини?
Ми відчуваємо лише один часовий вимір, бо, можливо, наша свідомість “зафіксована” на одній часовій лінії. Інші часові координати можуть бути непомітні —, так само як двовимірна істота не бачила б третій вимір у просторі. Ця гіпотеза також породжує нові уявлення про вільну волю, передбачення майбутнього та навіть реальність дежавю чи інтуїції. Вони можуть бути “просочуванням” інформації з інших часових траєкторій.
Наслідки для фізики майбутнього
Якщо ця модель буде математично підтверджена і узгоджена з експериментами, це може означати:
- нову теорію квантової гравітації, яка об’єднає загальну теорію відносності з квантовою механікою;
- можливість переосмислення природи часу як явища;
- появу технологій, які використовують часові симетрії або багатовимірні часові структури (теоретично — навіть подорожі у часі).
Однак на цьому етапі це — гіпотеза. Вона потребує експериментального підтвердження або спостережних ознак, наприклад, в астрофізиці або в експериментах з нейтрино, які вже іноді проявляють аномальні “запізнення” або інверсії.
Висновок: куди рухається сучасна наука?
Теорія тривимірного часу — це виклик усталеному уявленню про світ. Якщо вона підтвердиться, ми живемо не в 4-вимірному, а в 6-вимірному континуумі, де час не один, а три. Це не фантастика, а частина серйозного наукового пошуку відповідей на найбільші загадки буття. І, можливо, майбутнє науки — у тому, щоб переосмислити не лише “що таке простір”, а й “що таке час”.