Вчені виявили докази стародавнього сегмента земної кори

Нове геологічне дослідження Копенгагенського університету показало, що найдавніша скандинавська корінська порода походить з Гренландії. Це відкриття проливає світло на формування континентів і унікальну присутність життя на Землі порівняно з іншими планетами нашої Сонячної системи.

У відокремленому фінському відслоненні, схованому серед деяких із найстаріших гір у Північній Європі, вчені знайшли сліди раніше прихованої частини земної кори, яка вказує більш ніж на три мільярди років назад у часі та на північ до Гренландії.

Ці сліди були виявлені в мінералі циркон, який після хімічного аналізу вказав дослідникам з Департаменту геонаук і управління природними ресурсами, що «фундамент», на якому тримаються Данія і Скандинавія, ймовірно, «народився» в Гренландії приблизно 3,75 мільярда років тому.

«Наші дані свідчать про те, що найдавніша частина земної кори під Скандинавією бере свій початок у Гренландії та приблизно на 250 мільйонів років старша, ніж ми вважали раніше», — каже професор Тод Уейт, геолог з Департаменту наук про Землю та управління природними ресурсами.

Дослідження циркону дослідниками показало, що його хімічний відбиток збігається з деякими з найдавніших порід на планеті, знайдених у Північноатлантичному кратоні Західної Гренландії.

«Кристали циркону, які ми знайшли в річковому піску та скелях з Фінляндії, мають ознаки, які вказують на те, що вони набагато старші, ніж будь-які знайдені в Скандинавії, але відповідають віку зразків гірських порід Гренландії. Одночасно результати трьох незалежних ізотопних аналізів підтверджують, що корінні породи Скандинавії, швидше за все, були пов’язані з Гренландією», – говорить дослідник Департаменту геонаук і управління природними ресурсами Андреас Петерссон.

Водний світ без кисню

Данія, Швеція, Норвегія та Фінляндія розташовані на вершині частини земної кори, відомої як Фенноскандський щит або Балтійський щит. Дослідники вважають, що воно відокремилося від Гренландії як «насіння» і переміщувалося протягом сотень мільйонів років, поки не «пустило коріння» там, де сьогодні знаходиться Фінляндія.

Тут плита росла, оскільки навколо неї накопичувався новий геологічний матеріал, поки вона не стала Скандинавією. У момент відокремлення кори від Гренландії планета виглядала зовсім інакше, ніж сьогодні.

«Земля, ймовірно, була водянистою планетою, як у фільмі «Водний світ», але без кисню в атмосфері та без появи кори. Але, оскільки це дуже далеко в минулому, ми не можемо бути впевнені, як це насправді виглядало», — каже Тод Вейт.

За словами дослідників, той факт, що Земля навіть має континентальну кору, що складається з граніту, є досить особливим, коли вони дивляться в космос і порівнюють її з іншими планетами в нашому галактичному сусідстві.

«Це унікально в нашій сонячній системі. Докази існування рідкої води та гранітної кори є ключовими факторами при спробі ідентифікувати придатні для життя екзопланети та можливість існування життя за межами Землі», — пояснює Андреас Петерссон.

Континенти — ключ до життя

Нове дослідження додає шматочки до первісної континентальної головоломки, яка почалася задовго до справжнього розквіту життя на Землі, але яка значною мірою проклала шлях для життя людей і тварин.

«Розуміння того, як утворилися континенти, допомагає нам зрозуміти, чому наша планета — єдина планета Сонячної системи, на якій є життя. Тому що без постійних континентів і води між ними нас би тут не було. Дійсно, континенти впливають як на океанські течії, так і на клімат, які мають вирішальне значення для життя на Землі», — каже Андреас Петерссон.

Крім того, нове дослідження сприяє зростанню кількості досліджень, які відкидають методи, які використовувалися досі для розрахунку того, як виросли континенти, особливо протягом першого мільярда років історії Землі.

«Найбільш часто використовувані моделі припускають, що континентальна кора Землі почала формуватися, коли була сформована планета, приблизно 4,6 мільярда років тому. Натомість наше та кілька інших недавніх досліджень показують, що хімічні ознаки, які демонструють зростання континентальної кори, можна ідентифікувати лише приблизно через мільярд років. Це означає, що нам, можливо, доведеться переглянути багато з того, що ми думали про те, як еволюціонували ранні континенти», — каже професор Вейт.

Одночасно результати дослідження доповнюють попередні дослідження, які виявили подібні «насіння» з древніх кор в інших частинах світу.

«Наше дослідження дає нам ще одну важливу підказку в таємниці того, як утворилися та поширилися континенти по Землі, особливо у випадку Фенноскандського щита. Але є ще багато чого, чого ми не знаємо. В Австралії, Південній Африці та Індії, наприклад, було знайдено схоже насіння, але ми не впевнені, чи всі вони походять з одного «місця народження», чи виникли незалежно одне від одного в кількох місцях на Землі. Це те, що ми хотіли б детальніше дослідити, використовуючи метод, який ми використовували в цьому дослідженні», – підсумовує професор Уейт.