Вчені виявили докази мегаповені, яка знову наповнила Середземне море

У революційному дослідженні вчені представили переконливі докази мегаповені Занкле, колосальної події, яка всього за кілька років знову наповнила Середземне море, змінивши його ландшафт неймовірними потоками води і швидкостями течій. Ця подія, яка поклала край Мессінській соляній кризі, змінила геологічний і екологічний вигляд регіону, залишивши сліди, що кидають виклик попереднім теоріям про поступові зміни.

Мегаповінь Занкле

Новітнє дослідження представляє вагомі докази того, що величезна «мегаповінь» знову наповнила Середземне море, завершивши період, коли регіон був переважно вкритий соляними рівнинами. Дослідники вважають, що ця подія, відома як мегаповінь Занкле, стала завершенням Мессінської соляної кризи, яка тривала між 5,97 і 5,33 мільйона років тому. Міжнародна група вчених, включно з дослідниками з Університету Саутгемптона, виявила геологічні утворення на південному сході Сицилії, які свідчать про раптову масштабну повінь, що охопила цю територію.

Відкриття масштабів мегаповені

«Мегаповінь Занкле була захопливим природним явищем, яке за обсягами і швидкостями потоків перевершує всі відомі повені в історії Землі», — зазначив доктор Аарон Мікалеф, провідний автор дослідження та науковець Інституту досліджень акваріуму Монтерей-Бей у Каліфорнії. «Наші дослідження надають найпереконливіші докази цієї надзвичайної події». Під час Мессінської соляної кризи Середземне море ізолювалося від Атлантичного океану і випаровувалося, утворюючи великі поклади солі, які змінили ландшафт регіону.

Протягом багатьох років вчені вважали, що цей сухий період завершився поступово, і Середземне море наповнювалося протягом 10 000 років. Однак це припущення було поставлене під сумнів у 2009 році, коли виявили ерозійний канал, що простягається від затоки Кадіс до моря Альборан. Відкриття вказувало на одну масштабну подію затоплення тривалістю від двох до 16 років, яка стала відомою як мегаповінь Занкле.

Геологічні дані та докази

За оцінками, потужність мегаповені становила від 68 до 100 свердрупів (1 свердруп дорівнює 1 мільйону кубічних метрів води за секунду). Нові дослідження, опубліковані в журналі Communications Earth & Environment, поєднують нещодавно виявлені геологічні особливості з геофізичними даними та чисельним моделюванням, що дає найповнішу картину мегаповені. Дослідники вивчили понад 300 асиметричних обтічних гребенів у коридорі через Сицилійський поріг — підводний сухопутний міст, який колись розділяв західний і східний басейни Середземного моря.

Наслідки та перспективи

«Морфологія цих гребенів відповідає ерозії, спричиненій великими турбулентними потоками води, які переважно рухалися в північно-східному напрямку», — зазначає професор Пол Карлінг, професор-емерит Школи географії та екологічних наук Університету Саутгемптона та співавтор дослідження. Вчені виявили, що гребені вкриті шаром уламків, які містять матеріали, змиті зі схилів гребенів і прилеглих територій. Цей шар відповідає періоду переходу від мессінського до занклійського етапу, коли, за припущеннями, відбулася мегаповінь.

За допомогою сейсморефлексійних даних — геологічного «ультразвуку», який дозволяє побачити шари порід і осадів під поверхнею — дослідники виявили канал у формі «W» на континентальному шельфі на схід від Сицилійського порогу. Цей канал, вирізьблений у морському дні, з’єднує гребені з каньйоном Ното — глибокою підводною долиною в східній частині Середземного моря.

Дослідники використовували комп’ютерне моделювання, щоб відтворити поведінку мегаповені. Виявилося, що швидкість потоків могла досягати 32 метрів на секунду (72 милі на годину).

«Ці результати не лише проливають світло на критичний момент у геологічній історії Землі, але й демонструють стійкість ландшафтів протягом п’яти мільйонів років», — підсумував доктор Мікалеф. «Це відкриває шлях для подальших досліджень уздовж середземноморських кордонів».