Рідкісний рукопис сонета Шекспіра №116, знайдений докторкою Лією Веронезе, показує, як вірш був політично переосмислений і покладений на музику під час Англійської громадянської війни.
Докторка Лія Веронезе з факультету англійської мови Оксфордського університету виявила рідкісну рукописну копію сонета Шекспіра №116, приховану у поетичній антології XVII століття. Рукопис був знайдений серед паперів Еліаса Ешмола (1617–1692), відомого рояліста та засновника Ашмолівського музею. Це лише друга відома рукописна копія цього сонета.
Докторка Веронезе зробила це відкриття під час написання дисертації у бібліотеці Бодлея в Оксфорді. Сонет вміщено у «мікселанії» — рукописному зібранні літературних творів різних авторів, популярному способі поширення поезії в ранньомодерний період. До рукопису також увійшли кілька віршів, написаних самим Ешмолом.
Помилково ідентифікований і проігнорований
Докторка Веронезе пояснює:
«Коли я гортала рукопис, цей вірш привернув мою увагу як незвична версія сонета 116. У каталозі (який було складено ще в XIX столітті) його описали не зовсім неправильно — як “про сталість у коханні” — але там не згадується Шекспір. Думаю, додатковий перший рядок “Сліпа омана хай охопить ті уми” та відсутність згадки про Шекспіра у каталозі стали причиною, чому цей текст залишився непоміченим як копія сонета 116 усі ці роки».
Особливо цікавою є адаптація цього вірша. Сонет розміщено серед політично забарвлених творів — наприклад, заборонених різдвяних колядок і сатиричних віршів про події 1640-х років. У цій версії сонет був адаптований як пісня, покладена на музику композитором Генрі Лоусом. У рукописі подано лише текст, але сама музика зберігається в пісеннику Нью-Йоркської публічної бібліотеки. Ця версія містить сім додаткових рядків, а також зміни у початковому та фінальному дистихах. Початок змінено з:
Let me not to the marriage of true minds
Admit impediments; love is not love
Which alters when it alteration finds
на:
Self blinding error seize all those minds
Who with false appellations call that love
Which alters when it alterations finds
Шари сенсу: кохання та вірність
Практичною причиною для додаткових рядків, ймовірно, було бажання створити більше куплетів для співу. Однак у контексті Громадянської війни ці рядки можна також прочитати як заклик до релігійної та політичної вірності.
Попри неоднозначність, ці рядки набувають політичного відтінку, особливо в збірці рояліста серед інших віршів, написаних з роялістських позицій. Вони перетворюють медитацію про романтичне кохання на сильну політичну заяву. Варто зазначити, що публічне виконання пісень було заборонене під час Республіканського режиму. Багато музикантів, зокрема сам Генрі Лоус, вижили завдяки таємним виступам у приватних будинках. Цей текст не лише показує, як Шекспіра сприймали в часи громадянської війни, але й як його твори переосмислювали з урахуванням тодішніх політичних подій.
Професорка Емма Сміт, професорка шекспірознавства в Оксфорді, сказала:
«Це захопливе відкриття доводить, що навіть після століть пошуків ми ще не вичерпали архіви. “Let me not to the marriage of true minds” сьогодні — один з найвідоміших сонетів Шекспіра, але, схоже, у його час він не був особливо популярним. У той час як інші сонети активно цитувалися, цей мав лише одне раніше відоме посилання. Дослідження докторки Веронезе показує, що цей сонет сприймався крізь призму роялістської політики — зовсім не так, як ми сприймаємо його сьогодні на весіллях».
Відкриття докторки Веронезе проливає нове світло на те, як слова Шекспіра знаходили нові сенси та форми в один із найбуремніших періодів в історії Англії.