До цього часу вважалося, що предки приматів вели одиночний спосіб життя. Використовуючи статистичний аналіз видів, що нині живуть, міжнародна група вчених дійшла висновку, що це не так — більшість наших далеких пращурів жила парами.
Розуміння соціальної еволюції приматів грає величезну роль розумінні устрою людських суспільств. Попередні дослідження показали, що предки приматів близько 70 мільйонів років тому були маленькими, нічними, деревними тваринами, які вели одиночний спосіб життя. Вважається, що до парної та групової організації ці тварини перейшли в набагато пізніші часи.
Висновки робилися на основі вивчення предкових форм так званих мокроносих, нижчих приматів або стрепсиринів (Strepsirini) – нині живого підряду приматів, що включає лемурів, лорі та їх родичів. Вони відокремилися від загального предка плезіадапіформних (Plesiodapiformes) – вимерлої базальної групи так званих панприматів – раніше, ніж мавпи або сухоносі примати (Haplorhini), до яких відносяться і люди. Вивчаючи найдавніший загін мокроносих приматів, вчені роблять спроби визначити соціальну поведінку загального предка всіх приматів.
Проте стрепсирини досі залишаються недостатньо вивченою групою тварин. На противагу попереднім дослідженням, роботи останніх років все частіше дають привід задуматися про те, що нижчі примати значно соціальніші, ніж це вважалося раніше. Річ у тому, що соціальна організація приматів сильно відрізняється не тільки між видами, а й усередині них. Більш ранні дослідження були статистично обмежені присвоєнням кожному виду одного типу соціальної організації — враховувалася лише міжвидова мінливість, а чи не внутрішньовидова.
Вчені з університетів Страсбурзького (Франція), Цюріхського (Швейцарія), Теннессі (США) і Вітватерсрандського (ПАР) провели аналіз польових досліджень приматів, що нині живуть, вивчивши 493 популяцій 215 видів, включаючи варіації всередині них. Таким чином група створила, за її словами, найточнішу базу даних приматів на сьогодні. Після цього вчені доповнили ці знання статистичним аналізом, а висновки подали в журналі PNAS.
На основі отриманих даних вони зробили висновок, що соціальна організація предків приматів, швидше за все, була мінливою. Більшість із них 70 мільйонів років тому жили парами, і лише від 10 до 20 відсотків популяцій вели одиночний спосіб життя.
Вчені вважають, що на соціальну організацію приматів впливали розмір тіла та моделі активності. Як і в інших ссавців, парний спосіб життя предків приматів тісно пов’язаний із їх невеликим розміром. Парне співіснування найчастіше вигідніше з еволюційного погляду — це полегшує розмноження, знижує конкуренцію між статями і дозволяє зберегти тепло, зігріваючи одне одного.