Медитацію зазвичай сприймають як спосіб заспокоїтися, знизити стрес і «розвантажити» голову. Але нове наукове дослідження показує: її вплив може бути значно глибшим. Регулярна практика здатна буквально змінювати динаміку роботи мозку — так, що вона нагадує ефект від психоделічних речовин, але без хімічного втручання.
Група дослідників під керівництвом нейрофізіологині Анналіси Паскарелли з Італійської національної ради з досліджень вивчила, як різні види медитації впливають на мозкову активність. Для цього вони використали високоточні методи сканування мозку та алгоритми машинного навчання, які дозволяють побачити не лише окремі зони, а й загальну «поведінку» нейронних мереж.
Мозок між хаосом і порядком
Ключове поняття дослідження — так звана критичність мозку. Це стан, у якому нейронні зв’язки працюють не надто хаотично, але й не занадто жорстко. У такій точці баланс між порядком і хаосом вважається оптимальним: мозок залишається стабільним, але водночас гнучким, здатним швидко адаптуватися, навчатися й ефективно обробляти інформацію.
На думку вчених, саме до цього стану може наближати медитація.
Кого і як досліджували
У дослідженні взяли участь 12 буддійських монахів із монастиря Сантакіттарама поблизу Рима. Усі вони — досвідчені практики з понад 15 тисячами годин медитації за плечима. Монахи належать до традиції тайського лісового буддизму — одного з найдавніших напрямів Тхеравади.
Дослідники аналізували мозкову активність під час двох типів медитації та у стані звичайного спокою. Для вимірювань використовували магнітоенцефалографію — метод, який фіксує магнітні поля, що виникають під час роботи нейронів.
Два підходи — два ефекти
Перший тип медитації, саматха, зосереджується на одному об’єкті — наприклад, диханні. Вона звужує фокус уваги, допомагає досягти глибокої концентрації та внутрішньої рівноваги.
Другий підхід, віпасана, навпаки, розширює сприйняття. Практик спостерігає за відчуттями, емоціями та думками, не намагаючись їх контролювати чи оцінювати.
Як пояснюють науковці, саматха створює стабільний, зосереджений стан мозку, тоді як віпасана сильніше наближає нейронні мережі до тієї самої «критичної точки» — ідеального балансу між порядком і свободою.
Менше шуму — більше усвідомлення
Цікавим виявився ще один результат: під час медитації зменшувалася активність так званих гамма-коливань, які зазвичай пов’язані з обробкою зовнішніх стимулів. Це може означати, що мозок менше реагує на довкілля й більше занурюється у внутрішній стан усвідомлення.
Також з’ясувалося, що у найбільш досвідчених монахів різниця між «медитативним» і «звичайним» станом мозку була мінімальною. Іншими словами, для них медитація стала не окремою практикою, а майже природним режимом роботи свідомості.
Не лише світла сторона
Втім, дослідники наголошують: медитація — не універсальні ліки. Інші наукові роботи показують, що у частини людей вона може викликати тривожність, депресивні стани або навіть спотворене сприйняття реальності. Ці побічні ефекти часто залишаються поза увагою, але можуть бути поширенішими, ніж вважалося раніше.
Шлях, який ще треба зрозуміти
Автори дослідження визнають: ми лише починаємо розуміти, як саме медитація змінює мозок. Вона може відкривати нові можливості для психічної гнучкості та саморегуляції, але не є швидким шляхом до просвітлення для всіх без винятку.
Як і лотос, що проростає з мутної води, усвідомлення приходить поступово — і не завжди без труднощів. Дослідження опубліковане в науковому журналі Neuroscience of Consciousness.