Нове дослідження свідчить, що принаймні з математичної точки зору, ідея про те, що ми живемо в симуляції, не витримує критики, адже деякі аспекти реальності неможливо пояснити виключно алгоритмічно.
Чи є Всесвіт симуляцією? На перший погляд це звучить безглуздо. Але якщо замислитися — за кілька десятиліть людство створило цілі цифрові світи, штучний інтелект почав стирати межу між реальним і віртуальним, а наука досліджує структуру реальності на рівні квантів. Якщо уявити собі подальший технологічний прогрес, що триває тисячоліттями, помножити це на два трильйони галактик у Всесвіті — думка про те, що наше життя може бути надреалістичною симуляцією, створеною надрозвиненою інопланетною цивілізацією, здається вже не такою фантастичною.
Ця ідея далеко не нова — від “Алегорії про печеру” Платона до фільму «Матриця» Вачовських людство не раз замислювалося над природою реальності. Але теорія симуляції останнім часом отримала нове дихання у сфері так званої інформаційної фізики, яка вивчає роль інформації у функціонуванні Всесвіту. Дехто з учених вважає, що гравітація може бути наслідком певних обчислювальних правил, а інші припускають, що інформація може пояснити темну матерію та темну енергію.
Однак група дослідників з Університету Британської Колумбії (UBC) стверджує, що їм вдалося математично довести неможливість існування симуляції Всесвіту. Їхнє дослідження опубліковане в журналі Journal of Holography Applications in Physics.
«Ще недавно вважалося, що цю ідею неможливо перевірити науковими методами, — зазначив Мір Файзал, провідний автор роботи. — Проте наше дослідження показує, що до цього питання можна підійти науково».
Суть їхньої роботи полягає у визначенні, чи можна описати всі аспекти реальності алгоритмічними засобами. Адже будь-яка симуляція — навіть найскладніша — базується на алгоритмах. Якщо ж довести, що певні фундаментальні принципи не мають алгоритмічної природи, це означатиме, що ми цілком реальні.
Вчені використали складні математичні теореми — зокрема теореми Ґеделя про неповноту, теорему Тарського про невизначуваність та інформаційно-теоретичну неповноту Чейтіна. Їхнє дослідження показало, що алгоритми мають межі, за які вони не можуть вийти.
«У сукупності ці результати вказують, що створити повністю алгоритмічну “Теорію всього” неможливо. Деякі аспекти реальності залишаються обчислювально нерозв’язними та можуть бути зрозумілі лише за допомогою неалгоритмічного пізнання», — написали автори. — «Оскільки будь-яка симуляція Всесвіту мала б бути алгоритмічною, це означає, що сам Всесвіт не може бути симуляцією».
Дослідники також звертаються до метафізичної концепції “платонівського світу” математики — гіпотетичної області, яка є “реальнішою” за нашу та з якої нібито походять простір і час. Але навіть там, за словами Файзала, неможливо описати реальність лише засобами обчислень.
«Спираючись на математичні теореми про неповноту та невизначуваність, ми показали, що повний і узгоджений опис реальності не може бути досягнутий лише за допомогою обчислень. Для цього потрібне неалгоритмічне розуміння, яке не піддається симуляції. Отже, наш Всесвіт не є симуляцією», — підсумував учений.
Хоча це дослідження навряд чи поставить крапку в суперечках про «гіпотезу симуляції», воно дає потужний філософський аргумент: можливо, ми таки живемо у справжньому, а не віртуальному Всесвіті.