Археологи в Німеччині натрапили на дивовижне поєднання культур, яке показує, як минуле накладається на минуле. Під час розкопок кам’яної могили епохи неоліту поблизу села Дорнберг фахівці виявили не просто стародавнє поховання, а справжню підземну систему тунелів, створену в середньовіччі, тобто тисячі років після первісного поховання. На думку дослідників, ці «підземні тунелі» або «erdstall» могли використовуватися для прихованих культових ритуалів.
Спершу археологи досліджували земельну ділянку на замовлення Німецького державного управління охорони спадщини та археології Саксонії-Ангальт (LDA). Вони виявили трапецевидний рів IV тисячоліття до н.е., кілька неолітичних поховань III тисячоліття до н.е. та бронзову курганну могилу II тисячоліття до н.е. Але справжньою сенсацією став овальний котлован довжиною близько 2 метрів і шириною 0,75 метра, який перетинав неолітичний рів під прямим кутом.
Цей котлован не закінчувався на глибині поховання — він перетворювався на підземний тунель із відгалуженнями, характерними для систем «erdstall». Такі тунелі знайдено сотнями в Баварії: вони мають камероподібні розширення і збудовані в ґрунті, який легко обробляти, проте є достатньо твердим для збереження структури. Археологи вважають, що ці підземні системи не слугували житлом, і точне призначення їх досі лишається загадкою. Найпоширеніші теорії — схованки та місця для культових дій.
Що робить знахідку у Дорнберзі особливою, так це артефакти всередині тунелю. Там знайшли металеву підкову, скелет лисиці, фрагменти керамічного посуду та шар вугілля в одному з вузьких, звивистих коридорів. Вхід до тунелю був навмисно замурований великими каменями — можливо, щоб приховати таємні дії від сторонніх.
За словами дослідників LDA, знайдені предмети свідчать про короткочасне вогнище і залишені речі, що належали людям, які користувалися тунелем. А оскільки трапецієвидний рів неолітичної могили, ймовірно, був добре помітним із поверхні навіть через тисячі років, він міг сприйматися середньовічними людьми як священне місце.
«Можливо, через статус язичницького поховання місце загалом уникалося місцевим населенням, і тому воно ідеально підходило для прихованих дій», — зазначили у LDA.
Ця знахідка дає рідкісне уявлення про те, як люди середньовіччя використовували давні сакральні місця для власних ритуалів, поєднуючи давню історію з новими культурними практиками. Водночас вона нагадує, що навіть тисячолітні пам’ятки можуть мати життя після смерті їхніх творців, стаючи частиною нових історій через століття.