Учені виявили тривожні свідчення того, що глобальне потепління прискорюється

Починаючи з 1960-х років кожне десятиліття було спекотнішим за попереднє, як і передбачають багато кліматичних моделей. Однак у науковому співтоваристві точаться суперечки щодо того, чи прискорюються темпи потепління, особливо у світлі минулорічного кліматичного хаосу. Кілька місяців тому колишній кліматолог НАСА Джеймс Хансен, який опублікував одну з головних ранніх робіт, що попередили світ про глобальне потепління, виступив автором дослідження, згідно з яким темпи потепління з 2010 року зросли на 50 %.

Це було зустрінуте колегами скептично, незважаючи на те, що в деяких кліматичних моделях передбачається певне прискорення.

«[Дослідження Хансена] не є неправдоподібним, але й не особливо підкріплене літературою», — сказав кліматолог із Берклі Зік Хаусфатер в інтерв’ю Associated Press.

Тепер нове дослідження, проведене під керівництвом еколога Одрі Міньєр з Університету Поля Сабатьє у Франції, виявило ознаки прискорення нагріву і в температурі океану.

«Виявлення прискорення нагрівання Землі досі залишалося важкодосяжним, незважаючи на переконливі свідчення потенційного збільшення швидкості нагрівання», — пишуть дослідники у своїй роботі.

Міньєр і його колеги підрахували, що приблизно в 1960-х роках рівень нагріву океанів стабільно становив 0,15 вата на метр квадратний (Вт/м2) кожне десятиліття. Але відтоді цей показник зріс до 0,91 Вт/м2.

Дослідники попереджають, що їхні результати сильно різняться, а дані за більш ранні роки менш надійні, але їхні висновки узгоджуються з кількома різними наборами даних.Нещодавній огляд літератури також свідчить про те, що між 1971 і 2020 роками швидкість нагрівання океану була еквівалентна 0,48 Вт/м2, тоді як до 2006-2020 років вона зросла до 0,76 Вт/м2.

«Хоча з’являється все більше доказів прискорення потепління, це не обов’язково «гірше, ніж ми думали», тому що вчені здебільшого очікували чогось подібного», — сказав Хаусфатер в інтерв’ю The Washington Post.

Існує кілька теорій щодо того, що може спричинити це потенційне прискорення: від змін у хмарному покриві та приголомшливого зменшення морського льоду, що створює систему зворотного зв’язку, до природної мінливості в поєднанні зі зростаючим внеском людської діяльності.

«Довгострокове прискорення потепління Землі якісно узгоджується з підвищенням концентрації CO2 і зниженням концентрації аерозолів за той самий період, — пояснюють Міньєр та його колеги. «Але необхідні подальші дослідження, щоб правильно пояснити ці зміни».

Поточні дані демонструють, що незабаром ми вийдемо за межі глобального зобов’язання обмежити потепління до 1,5°C, незалежно від того, прискорюється зростання температури чи ні.Ми вже відчуваємо або принаймні спостерігаємо наслідки. Вся ця додаткова енергія в нашій атмосфері штовхає кліматичні системи в ту чи іншу крайність, як дзиґа, що хитається перед тим, як перекинутися, що призводить до смертоносних повеней, пожеж і буревіїв.