Легенди про золото, заховане в річках Піренеїв, століттями передавалися на Піренейському півострові. Ще середньовічні арабські хроністи писали, що золото з річки Сегре настільки якісне, що з нього карбували монети. Тепер археологи отримали найпереконливіший доказ того, що римляни дійсно видобували тут дорогоцінний метал майже 1700 років тому.
Група дослідників з Автономного університету Барселони та Університету Ла-Коруньї підтвердила існування давньоримських золотих копалень у східних Піренеях. Вчені використали сучасний метод оптично стимульованої люмінесценції, щоб визначити вік осадових порід у районі Гільєтерес-д’Аль. Аналіз показав, що гірничі роботи тут велися приблизно у III–IV століттях нашої ери.
Йдеться про так зване алювіальне золото — дрібні частинки дорогоцінного металу, які річки вимивають із гірських порід та відкладають у долинах і на терасах. Саме такі поклади римляни навчилися ефективно розробляти за допомогою складних гідравлічних систем.
Для видобутку золота стародавні інженери використовували силу води. Потоки спрямовували через ґрунт із золотими частинками або створювали спеціальні тунелі та резервуари, які затоплювали під тиском, буквально розмиваючи породу. Для свого часу це були надзвичайно передові технології.
Археологи давно підозрювали, що римляни працювали в цьому регіоні. Раніше тут уже знаходили майстерні з обробки золота, срібла та кіноварі, а також сліди масштабної ерозії, схожої на результат гідравлічного видобутку. Але точних доказів бракувало.
Проблема полягала в тому, що на місці майже не залишилося органічних матеріалів, які можна було б датувати традиційним радіовуглецевим методом. Тому дослідники звернулися до технології OSL-датування. Вона дозволяє визначити, коли мінерали востаннє перебували під сонячним світлом. Після поховання в ґрунті кварц накопичує сліди природного випромінювання, за якими й можна встановити приблизний вік.
Два зразки, взяті з однієї гідравлічної споруди, показали однаковий часовий період — від I до IV століття нашої ери. Науковці дійшли висновку, що на той момент шахта вже почала занепадати та поступово засипалася осадом. Це остаточно підтвердило римське походження об’єкта.
Особливий інтерес викликає й розташування копалень. Вони знаходяться лише за десять кілометрів від стародавнього міста Юлія Лівіка — сучасної Льївії. Це було єдине відоме римське місто в Піренеях, і дослідники припускають, що саме звідти здійснювалося управління золотодобувними роботами.
Нове відкриття допомагає краще зрозуміти, наскільки масштабною та технологічно розвиненою була економіка Римської імперії навіть у гірських регіонах. А ще воно нагадує, що багато стародавніх легенд про “золоті річки” можуть мати цілком реальне історичне підґрунтя.