By 
На основі кількох скам’янілостей, які раніше знайдені на стоянці поблизу містечка Хаммершміде в Баварії, німецькі палеонтологи змогли встановити новий вид людиноподібної мавпи. Ці примати жили 11,6 мільйона років тому на території сучасної Західної Європи та співіснували з представниками іншого виду. За твердженнями вчених, які зробили відкриття, це найменша людиноподібна мавпа з усіх відомих науці на сьогодні.
Приблизно 15 мільйонів років тому, за часів верхнього міоцену, гомініди — сімейство приматів, до якого належать люди та людиноподібні мавпи — стали рідше зустрічатися в Африці та більше в Європі. Якщо на Чорному континенті їх ареали іноді перетиналися, у Старому Світі в епоху міоцену, мабуть, цього не відбувалося. Принаймні сучасній науці не знайомі такі випадки. Дані вказують, що жоден відомий вид людиноподібних мавп, який жив у той час у Європі, не поділяв місця проживання з іншим видом, тобто ці види не співіснували один з одним.
У 2019 році німецький палеонтолог Мадлен Бьоме (Madelaine Böhme) з Тюбінгенського університету та її колеги повідомили про виявлення 37 кісток на стоянці поблизу містечка Хаммершміде в Баварії. Трохи згодом з’ясувалося, що кістки належали вимерлому вигляду великих людиноподібних мавп, який назвали Danuvius guggenmosi. Цей вид жив 11,6 мільйона років тому, за доби міоцену.
У тому ж культурному шарі, де лежали кістки Danuvius guggenmosi, вчені знайшли два зуби і колінну чашку, що нагадують мавпи. Тоді дослідники не змогли точно визначити, чи належать останки Danuvius guggenmosi або якомусь іншому виду: скам’янілості виявилися непридатними для аналізу ДНК.
Через п’ять років Бьоме та її колеги повернулися до знахідки та ще раз дослідили два зуби та колінну чашечку, цього разу за допомогою мікротомографії та інших методів візуалізації. Детальні виміри кутнього зуба завдовжки сім міліметрів та колінної чашечки шириною 16 міліметрів показали, що вони належали підлітку, а фрагмент другого зуба – премоляра – дорослої особини. Іншими словами, останки належати до нового виду людиноподібних мавп.
Беме з командою назвали цей вид Buronius manfredschmidi — на честь середньовічної назви міста, розташованого неподалік місця розкопок, і дантиста Манфреда Шміда (Manfred Schmid), який збирає там скам’янілості з 1970-х років.
Вчені розрахували товщину емалі двох зубів і з’ясували, що вона дуже тонка, як у горил. Це вказує на те, що Buronius manfredschmidi харчувалися м’якими фруктами та листям. Форма, товщина колінної філіжанки, а також місця кріплення зв’язок на ній нагадують колінні філіжанки приматів, що живуть на деревах. Отже, уклали автори наукової роботи, Buronius manfredschmidi , ймовірно, були вправними «альпіністами», добре дерлися по скелях та деревах.
«Представники нового виду людиноподібних мавп – досить маленькі примати. Вони важили приблизно по 10 кілограмів, тобто були набагато меншими і легшими, ніж будь-яка інша відома вченим людиноподібна мавпа», — пояснила Бьоме.
За словами авторів роботи, виявлений вид ділив місця проживання з іншим, набагато більшим гомінідом — Danuvius guggenmosi, що є унікальним випадком. Раніше, як ми зазначали вище, прикладів такого співіснування серед гомінідів у Європі не було відомо.
Бьоме додала, що одна з причин, чому Danuvius guggenmosi та Buronius manfredschmidi могли жити разом на одній території – відсутність конкуренції за ресурси. Перші харчувалися твердою їжею, як горіхи, і, можливо, м’ясом. Другі – м’якою. Однак палеонтологи не виключили, що більша мавпа, яка, можливо, була втричі важчою за Buronius manfredschmidi, іноді їла дрібних побратимів.
Імовірність того, що два види людиноподібних мавп жили в одному і тому ж середовищі і навіть взаємодіяли один з одним, — дивовижне відкриття. У такому разі це ще один доказ, що Європа у міоцені була сприятливим та гостинним місцем для еволюції приматів. Докладніше з результатами дослідження команди Бьоме можна ознайомитись у статті, опублікованій у журналі PLoS One.
Comments