У храмі Гробу Господнього знайшли втрачений вівтар хрестоносців

Повіками християнські паломники розповідали про майстерно прикрашений вівтар, встановлений хрестоносцями в самому серці Святої землі ще в середині XII століття. Але в ХІХ столітті він несподівано зник. Розповідаємо, як його знайшли.

Храм Гробу Господнього (він же храм Воскресіння Христового) стоїть в Єрусалимі на тому місці, де розіп’яли і поховали Христа. Там же він, згідно з Писанням християн, воскрес. У момент страти пагорб Голгофа та печера, в якій знаходилася порожня гробниця, розташовувалися поза межами міських стін стародавнього міста (зараз це християнський квартал Стародавнього Єрусалиму).

Ранні християни вважали це місце священним, і пам’ять про нього не втрачено навіть після руйнування Єрусалима Титом в 70 році, під час Першої Іудейської війни. У IV столітті Святу землю відвідала візантійська цариця Олена, мати імператора Костянтина I Великого. Там на неї зійшло осяяння, і вона майже у 80 років зайнялася тим, що ми сьогодні б назвали археологією.

Основним місцем розкопок була Голгофа. Християнські джерела стверджують, що Олена під час своїх розвідок знайшла печеру, де поховали Христа, а також хрест, на якому він був розіп’ятий, чотири цвяхи з цього хреста та ще деякі елементи, що стосуються поняття «Страсті Христові».

Після таких знахідок цариця-археолог зайнялася архітектурою. За її життя на значних для християн місцях почали будувати храми. Храм Гробу Господнього — цілий комплекс, де відмічені окремо місця розп’яття, поховання, хреста. Його будівництво закінчили у 335 році, на честь чого Єрусалим відвідав сам імператор Костянтин.

У 614 році Єрусалим захопив перський цар Хосров ІІ. Християнські святині його цікавили. Храм Гробу Господнього пошкодили під час облоги, але пізніше відновили. Таким же залишалося становище за мусульманського панування. Християнські паломники щодо вільно відвідували Святу землю до початку 1009 року, коли халіф Аль-Хакім Біамріллах санкціонував різанину християн Єрусалиму та руйнування їхніх храмів.

Таке порушення вікових договорів стало однією з найважливіших причин Першого хрестового походу. Він розпочався 1096 року і завершився 15 липня 1099-го взяттям Єрусалима. Перебивши основну частину населення міста (включаючи християн, що вціліли за ісламської різанини), хрестоносці стали відновлювати храми.

Коштів у християнських королів ще вистачало, і храм Гробу Господнього відбудували з великим розмахом. Його освятили 15 липня 1149 року, рівно через 50 років після завоювання хрестоносцями Святого міста та заснування Єрусалимського королівства. У центрі храму, зведеного цього разу у романському стилі, знаходився головний вівтар.

Розповіді про цей чудово прикрашений вівтар залишили паломники XVI, XVII і XVIII століть. Але потім вівтар зник. Можливо, це сталося під час пожежі 1808 року, яка пошкодила частину храму. Двісті років поспіль вівтар хрестоносців вважали втраченим. Знайшли його зовсім випадково.

Зазначимо, що храм Гробу Господнього безперервно досліджують вчені різних спеціальностей — від археологів до релігієзнавців. Щороку його відвідують тисячі паломників та туристів. Але тільки цього року археолог Аміт Раем (Amit Re’em) з Управління старовин Ізраїлю та історик Ілля Беркович (Ilya Berkovich) з Австрійської академії наук поцікавилися, що за дивна кам’яна плита вагою в кілька тонн стоїть у задньому коридорі храму. Туристи використовували її для традиційних написів у стилі «Киса та Ося були тут».

Коли плиту перевернули, виявилося, що інший її бік покритий мармуровою мозаїкою, виконаною в унікальній техніці косматеско. Її вигадали майстри з італійської родини Косматі, за межі їхнього сімейного кола ця техніка не вийшла. Вони збирали мозаїку з найдрібніших шматочків мармуру різних кольорів.

У результаті виходило щось мармурове, наче висічене з цільного шматка породи, але з рукотворним візерунком. Майстри Косматі з самого початку працювали на замовлення Папського Престолу.

За межами Риму відомо лише кілька творів мистецтва у стилі косматеско, а за межами Італії досі було лише одне: у Вестмінстерському абатстві в Лондоні, куди папа римський відправив одного зі своїх майстрів.

Знахідка вівтаря, прикрашеного мозаїкою косматеско, в Єрусалимі може говорити лише про одне: туди за особистим розпорядженням папи римського приїжджав майстер сім’ї Косматі. Це не лише дорого, а й дуже почесно. Свята Католицька церква ще вважала хрестовий похід вкрай вдалою ідеєю та демонструвала свою позицію всіма можливими засобами.