Стародавні оселі розкривають моделі нерівності в історії людства

Стародавні дані про житло показують, що нерівність у багатстві часто виникала внаслідок монополізації землі, але іноді стримувалась завдяки інклюзивному врядуванню

Якщо сучасні інтерпретації археологічних даних вірні, то кам’яні укладки, знайдені в Танзанійській ущелині Олдувай, можуть бути залишками житла, збудованого Homo habilis (умілою людиною) близько 1,7 мільйона років тому — вимерлим видом ранніх людей. Це робить їх одними з найдавніших відомих споруд, пов’язаних з предками людини.

Однак чіткі археологічні докази постійного житла з’являються лише близько 20 000 років тому, у період, коли значна частина Північної Америки, Європи та Азії була вкрита льодом, а людські спільноти тільки починали формувати постійні поселення. З того часу і аж до початку індустріалізації археологічні свідчення не лише підтверджують осілий спосіб життя через залишки житла, а й демонструють зростаючу соціальну нерівність.

Археологічна база даних житла і дослідження нерівності

У спеціальному випуску журналу PNAS дослідники з усього світу використовують новаторську археологічну базу даних, яка містить понад 55 000 вимірів площі житла з різних археологічних пам’яток по всьому світу — дані, що дозволяють досліджувати зв’язок між розміром житла та соціальною нерівністю.

«Археологи давно цікавляться вивченням нерівності», — пояснює Скотт Ортман, доцент антропології з Університету Колорадо у Боулдері. Він разом з Емі Богард з Оксфорду та Тімоті Колером з Університету Флориди координували цей проєкт.

«Це новий підхід до археології — розглядати археологічні дані як своєрідну енциклопедію людського досвіду».

Як створювалася база даних GINI

Ортман, Богард і Колер також є керівниками проєкту Global Dynamics of Inequality (GINI), що фінансується Національним науковим фондом США. Метою проєкту було створення глобальної бази даних площ житла з доіндустріальних суспільств з усього світу.

Дані охоплюють період від близько 12 000 років тому до нещодавнього минулого, і включають відомі місця на кшталт Помпеї і Геркуланума, а також менш відомі археологічні пам’ятки в обох Америках, Азії, Африці та Європі.

«Це, звичайно, не всі дані, які коли-небудь збирали археологи, але ми справді зробили зусилля, щоб охопити весь світ і зібрати доступну інформацію», — каже Ортман.

Базу допомагали створювати студенти й аспіранти, використовуючи дані розкопок, дистанційного зондування, LiDAR та ін.

Що можна дізнатися з даних

Ці дані стали основою для 10 дослідницьких статей, опублікованих у спеціальному випуску PNAS. Вони вивчають зв’язки між нерівністю в житлі, економічним розвитком, воєнними конфліктами, тривалістю заселення і способом використання землі.

Одне з головних відкриттів:

У доіндустріальних суспільствах варіації в площі житла пропорційні нерівності доходів, і можуть використовуватись як консервативна оцінка багатства.

Взаємозв’язок нерівності, клімату і врядування

У вступі до випуску автори наголошують, що економічна нерівність — це не лише наукова проблема, а й глобальний виклик, тісно пов’язаний з:

1. Кліматичними змінами — оскільки нерівність зменшує здатність суспільств адаптуватися;
2. Стійкістю демократії — висока нерівність призводить до поляризації, втрати довіри до інституцій і послаблення демократичних норм.

Що спричиняло нерівність у минулому?

Дослідження Богард виявляє, що:

Висока нерівність у багатстві виникала не автоматично через землеробство чи через конкретне середовище. Вона з’являлася там, де земля ставала дефіцитним ресурсом і могла бути монополізована.

Втім, дослідники також знайшли приклади суспільств, які уникали крайнощів у нерівності, завдяки інклюзивним формам врядування, що забезпечували більш рівномірний доступ до ресурсів.

Висновок

Археологічні дані доводять: нерівність — це не лише сучасне явище, і її корені глибоко в історії людства. Проте форма правління, доступ до землі і соціальні інститути мають вирішальне значення в тому, чи стане така нерівність сталим явищем, чи буде стримана.

«Найнадійніший спосіб підтримувати рівномірний економічний розвиток — це впроваджувати політики та інституції, які зменшують зв’язок між поточною продуктивністю домогосподарств і зростанням багатства», — підсумовують автори.