Десятки таємно схованих «мумій вогню», розташованих по всьому гірському муніципалітету Кабаян на Філіппінах, лежали непорушно протягом сотень років. Ці добре збережені трупи, відомі місцевим жителям як мекінг, належать давнім предкам корінних жителів ібалої, але тепер зміни навколишнього середовища загрожують знищити ці шановані останки.
Популярний термін «вогняна мумія» походить від процесу, за допомогою якого ці тіла були збережені. Хоча точний метод муміфікації ніколи не був записаний і зараз майже забутий, вважається, що мекінг коптили протягом тривалого часу, що призвело до чудового стану збереження.
Потім муміфіковані тіла помістили в печери на вершині найвищих гір регіону Бенге. На висоті майже 3000 метрів (9840 футів) холодні гірські умови допомогли захистити тіла від деградації та розпаду, хоча зміна клімату, витоки та втручання людини призвели до того, що деякі з цих мумій були заражені пліснявою та комахами.
Намагаючись зберегти мекінг, дослідники з Мельбурнського університету встановили екологічні монітори в деяких печерах, де зберігаються ці стародавні мумії. Це дозволить вченим відстежувати зміни вологи та температури, перш ніж прийняти рішення про найкращий спосіб захисту мумій.
І хоча команда сподівається зберегти майбутнє вогняних мумій, інші дослідники все ще намагаються зібрати воєдино історію цих моторошних реліквій. Оскільки секрети процесу муміфікації Кабаян передавалися лише з вуст в уста, припинення традиції означає, що багато деталей тепер втрачено.
Наприклад, ніхто точно не знає, скільки існує мумій або де знаходяться їхні печери. Також незрозуміло, як і коли зародилася традиція, хоча місцева легенда свідчить, що першою людиною, яка стала вогняною мумією, був правитель і напівбог 12-го століття, на ім’я Апу Анно.
Як і багатьох інших вогняних мумій, тіло Апу Анно було настільки бездоганно збережене, що татуювання на його тілі все ще видно. Викрадена з місця спочинку в 1918 році, мумія легендарного лідера пізніше була показана на карнавалі в Манілі, а потім опинилася в антикварному магазині, щоб нарешті бути повернута до Ібалої в 1999 році.
На жаль, муміфіковане тіло Апу Анно наразі вражене грибковими спорами й тепер лежить у печері, до якої не має доступу публіка, поки вчені намагаються зберегти труп.
Досі дослідники не встановили точного датування останків Апу Анно, хоча радіовуглецеве дослідження інших вогняних мумій показало, що деяким з них від 150 до 200 років. Це говорить про те, що кабаїнська муміфікація практикувалася аж до 19 століття.
Сама процедура також здебільшого невідома, хоча вважається, що тіла прив’язували до пристрою під назвою «крісло смерті», поки їх очищали солоною водою та висушували димом палаючих трав. Ніхто не знає напевно, які рослини використовувалися, хоча інтерв’ю з місцевими корінними старійшинами показало, що багато інгредієнтів, включаючи місцеву рослину під назвою Embelia philippinensis, були спеціально обрані через їхні антимікробні властивості.
Згідно з місцевими віруваннями, мекінгів поміщали на вершини гір, щоб вони були ближче до богів. Якщо не вдасться запобігти їхньому знищенню, дехто вважає, що нинішні та майбутні покоління Ібалої спіткає катастрофа.