Скорочення однієї амінокислоти збільшує тривалість життя мишей до 33%

Нове дослідження на мишах показало, що обмежене споживання однієї конкретної незамінної амінокислоти уповільнює наслідки старіння і навіть подовжує їхню тривалість життя. Зараз вчені цікавляться, чи можуть ці знахідки допомогти людям покращити довголіття та якість життя.

Ізолейцин є однією з трьох амінокислот з розгалуженим ланцюгом, які ми використовуємо для побудови білків у нашому організмі. Він важливий для нашого виживання, але оскільки наші клітини не можуть виробляти його з нуля, ми повинні отримувати його з таких джерел, як яйця, молочні продукти, соєвий білок і м’ясо.

Але хорошого завжди може бути забагато. Раніше дослідження з використанням даних опитування жителів Вісконсіна в 2016-2017 роках показало, що рівень ізолейцину в їжі пов’язаний зі здоров’ям обміну речовин і що люди з вищим ІМТ зазвичай споживають набагато більшу кількість амінокислоти.

«Різні компоненти вашої дієти мають цінність і вплив, окрім їх функції як калорій, і ми заглибилися в один компонент, якого багато людей, можливо, їдять занадто багато», — каже дослідник метаболізму Дадлі Ламмінг з Університету Вісконсіна , США, який брав участь в обох дослідженнях.

«Цікаво й обнадійливо думати, що зміна дієти може так сильно змінити тривалість життя та те, що ми називаємо «тривалістю здоров’я», навіть якщо це почалося ближче до середини життя».

Генетично різноманітну групу мишей годували або дієтою, що містила двадцять загальних амінокислот як контроль, дієтою, де всі амінокислоти були зменшені приблизно на дві третини, або дієтою, де лише ізолейцин був зменшений на таку ж кількість. На початку дослідження мишам було близько шести місяців, що відповідає віку 30-річної людини. Вони могли їсти скільки завгодно, але лише з певного виду їжі, яку надали їхній групі.

Обмеження дієтичного ізолейцину збільшило тривалість життя та здоров’я мишей, зменшило їх слабкість, сприяло худорлявості та контролю глікемії. У самців мишей тривалість життя зросла на 33 відсотки порівняно з тими, чий ізолейцин не був обмежений, а у самок – на 7 відсотків. Ці миші також показали кращі показники за 26 параметрами здоров’я, включаючи м’язову силу, витривалість, рівень цукру в крові, використання хвоста та випадання волосся.

Самці мишей у цій групі мали менше вікове збільшення передміхурової залози та мали меншу ймовірність розвитку ракових пухлин, які є поширеними у різних ліній мишей. Цікаво, що миші, які отримували їжу з низьким вмістом ізолейцину, споживали значно більше калорій, ніж інші. Але замість того, щоб набирати вагу, вони фактично спалювали більше енергії та підтримували меншу вагу тіла, хоча рівень їх активності не відрізнявся.

Дослідники вважають, що обмеження ізолейцину в організмі людини за допомогою дієти чи прийому лікарських препаратів потенційно може призвести до схожих ефектів проти старіння, хоча, як і у випадку з усіма дослідженнями на мишах, ми не будемо знати напевно, доки його фактично не перевірять на людях.

Це легше сказати, ніж зробити. Незважаючи на те, що їжа, яку давали мишам, була під контролем, дослідники відзначили, що дієта є неймовірно складною хімічною реакцією, і, можливо, у досягненні цих результатів беруть участь інші дієтичні компоненти.

Обмеження споживання білка загалом, наприклад, має шкідливий вплив на організм миші чи людини. Перекласти це дослідження для реального використання людиною складніше, ніж просто зменшити споживання продуктів з високим вмістом білка, хоча це найпростіший спосіб обмежити споживання ізолейцину.

Рівень обмеження амінокислот був постійним у всіх експериментах, і вони визнають, що може знадобитися більш точне налаштування для оптимальних ефектів у різних ліній і статей мишей – коли справа доходить до дієти, один розмір не підходить для всіх.

«Ми не можемо просто перевести всіх на дієту з низьким вмістом ізолейцину», — каже Ламмінг. «Але звуження цих переваг до однієї амінокислоти наближає нас до розуміння біологічних процесів і, можливо, потенційних втручань для людей, таких як препарат, що блокує ізолейцин». Джерело