Французький єгиптолог повторно дослідив фрагмент давньоєгипетського саркофага, знайденого у 2009 році, і виявив там текст, який пропустила попередня група вчених. Дослідник розшифрував символи і з’ясував, що саркофаг спочатку належав фараону Рамсесу II, а не людині, ініціали якої на фрагменті труни раніше прочитали фахівці. Це нове підтвердження того, що похоронний інвентар епохи Стародавнього Єгипту вдруге використовували наступні правителі.
У 2009 році, під час розкопок у давньоєгипетському місті Абідос, яке з середини IV тисячоліття до нашої ери вважалося важливим релігійним центром, археологи знайшли гранітний артефакт — фрагмент саркофагу. У тому ж році знахідку досліджувала команда американських єгиптологів та археологів під керівництвом Аймана Дамрані (Ayman Damrani) та Кевіна Кахейла (Kevin Cahail) з Пенсільванського університету.
Вчені з’ясували, що в традиційній давньоєгипетській труні в різні часи спочивали тіла двох людей. Це було ще одним доказом проти думки, що устала в науковому середовищі, — «один саркофаг для однієї людини», ніби для кожного знатного давньоєгипетського пана призначалася своя труна.
Вивчивши символи та ієрогліфи на саркофазі, Дамрані та Кахейл змогли ідентифікувати лише останнього його власника. Ним виявився Менхеперра — верховний жрець XXI династії, який жив приблизно 1000 року до нашої ери. Ім’я споконвічного господаря залишалося загадкою. Але археологи припускали, що труна належала «дуже високопоставленій фігурі Нового царства».
Французький єгиптолог Фредерік Пайродо (Frederic Payraudeau) із паризького університету Сорбонна повторно вивчив фрагмент саркофага та виявив на ньому картуш, який пропустили Дамрані та Кахейл. Вчений розшифрував його і дізнався ім’я первісного власника саркофага — Рамсес II, третій фараон XIX династії Нового царства. Про це дослідник розповів у статті, опублікованій у журналі Revue d’Egyptologie.
Картуш був поєднанням ієрогліфів, оточених контуром, найчастіше овалом. Отже, єгиптяни виділяли ім’я імператора, спочатку — фараона, та був — його дружини. На думку стародавніх єгиптян, картуш мав магічний захист і повинен був завжди захищати ім’я фараона від злих сил.
Рамсес II правив з 1279 по 1213 до нашої ери і був одним з найвідоміших давньоєгипетських фараонів. За довге життя (він прожив 90 років) Рамсес II провів безліч військових кампаній, у тому числі проти Хетського царства, і зміг розширити межі своєї імперії до території сучасної Сирії.
Крім того, правитель переніс столицю в Дельту (місто Пер-Рамсес), а також збудував десятки храмів, включаючи гіпостильний зал храму Амона в Карнаці, заупокійний храм Мережі I в Абідосі, храм Птаха в Мемфісі та низку інших споруд. За різними даними, після себе фараон залишив понад сотню дітей.
У 1881 році у схованці давньоєгипетського похоронного комплексу у Фіванському некрополі поблизу Дейр-ель-Бахрі археологи знайшли мумію Рамсеса II з останками майже 50 людей — інших правителів (включно з батьком фараона Мережі I), членами їхніх сімей, представниками знаті. Рамсеса виявили поміщеним у просту дерев’яну труну і обгорнутою льняними пеленами, на яких було написано ім’я царя. Імовірно, мумію фараона перенесли туди жерці ще в давнину, рятуючи від розкрадачів гробниць. Очевидно, це було тимчасовим заходом, поки царя шукали постійне місце упокою, чого не сталося.
Спочатку мумія Рамсеса II лежала в тимчасовій золотій труні (нині втрачено), а після завершення всіх похоронних процедур тіло фараона перенесли в алебастровий саркофаг. Коли гробниця царя постраждала від рук грабіжників і через сильні зливи, муміфіковане тіло переклали в гранітний саркофаг, який через кілька століть якимось чином потрапив до Менхеперра. Він перевіз саркофаг до Абідосу, щоб використати для себе. У ньому жерця згодом і поховали. Саме фрагмент останнього саркофагу виявили археологи у 2009 році.
На думку єгиптолога Пайродо, це відкриття — новий доказ того, що Долина царів була улюбленим місцем не тільки грабіжників, а ще й знаті і правителів. Вони забирали у мертвих їхні предмети, щоб потім повторно використовувати в особистих похоронних цілях.