Середземне море давно стає теплішим і солонішим. Але тепер вчені зафіксували дещо тривожніше: темпи цих змін прискорюються, причому сигнал помітний на глибинах у кілька кілометрів.
Дослідники з хорватського Інституту Руджера Бошковича проаналізували 75 років вимірювань температури та солоності — від 1950 до 2025 року. Для цього використали дані наукових суден і роботизованих буїв, розкиданих по всьому Середземному морю.
Результат виявився несподівано масштабним. Верхні 100 метрів моря в останні роки були в середньому приблизно на 2 °C теплішими, ніж у період 1950–1999 років. А з 2000 року поверхня Середземного моря нагрівалася приблизно у 2–3 рази швидше, ніж поверхня світового океану загалом. Та найцікавіше відбувається нижче.
Прискорення потепління простежується приблизно до 2500 метрів, а сам сигнал зміни температури та солоності залишається помітним навіть на глибинах близько 3–4 кілометрів. У деяких районах швидкість потепління зростає особливо різко.
Причина складніша, ніж здається. Тепла вода стає легшою і гірше занурюється, тоді як солоніша вода, навпаки, важча. Ці два ефекти частково компенсують один одного.
Особливо важливу роль тут відіграє Адріатичне море. Взимку холодні вітри охолоджують його поверхню, вода стає достатньо щільною і занурюється вниз, переносячи кисень у глибокі шари Середземного моря.
Але навіть ця система змінюється. Глибокі води південної Адріатики після 2000 року нагрівалися приблизно у шість разів швидше, ніж типова ділянка Середземного моря. Вода, яка опускається на глибину, тепер тепліша й солоніша, ніж раніше.
Це може мати серйозні наслідки для морської екосистеми. Тепла вода здатна утримувати менше розчиненого кисню, а в окремих районах Середземного моря його рівень уже знижується. Для організмів, які намагаються втекти від спеки, простору стає дедалі менше — море фактично обмежене з усіх боків.
Втім, вчені поки не можуть точно сказати, що саме прискорює ці процеси. Серед можливих факторів — зміни атмосфери, випаровування, опади, річковий стік та надходження води з Атлантики через Гібралтарську протоку.
Дослідження показує головне: океанічні зміни можуть відбуватися не плавно, а прискорюватися. І Середземне море, яке реагує на кліматичні зміни особливо швидко, може стати своєрідною лабораторією, що показує, як у майбутньому змінюватимуться більші океанічні басейни. Повні результати дослідження опубліковані в Geophysical Research Letters.