Мікропластик у повітрі виявився новою загрозою для клімату: вчені пояснили його несподіваний ефект
Мікропластик давно перестав бути проблемою лише океанів. Його знаходять у питній воді, продуктах харчування, людському організмі та навіть у повітрі, яким ми дихаємо. Тепер міжнародна група вчених виявила ще одну небезпечну особливість цих крихітних частинок — вони можуть сприяти глобальному потеплінню.
Дослідження, опубліковане в журналі Nature Climate Change, показало, що кольорові частинки мікропластику в атмосфері здатні поглинати сонячне випромінювання та затримувати тепло, посилюючи парниковий ефект.
Новий фактор зміни клімату
Роботу очолив професор наук про Землю Університету Дьюка Дрю Шинделл спільно з дослідниками з Університету Фудань у Китаї.
За словами науковців, мікропластик потрапляє в атмосферу після руйнування великих пластикових відходів. Вітер і морські бризки піднімають дрібні частинки у повітря, де вони поводяться подібно до інших аерозолів — завислих у повітрі мікроскопічних частинок.
Раніше до таких речовин, що впливають на клімат, насамперед відносили сажу, пил і сульфатні аерозолі. Тепер до цього списку додався й мікропластик.
Вирішальну роль відіграє колір
Попередні кліматичні моделі вважали, що частинки мікропластику майже безбарвні. У такому випадку вони здебільшого відбивають сонячне світло назад у космос, створюючи слабкий охолоджувальний ефект.
Однак нове дослідження показало іншу картину.
Під час лабораторних експериментів та комп’ютерного моделювання вчені встановили, що атмосферний мікропластик має найрізноманітніше забарвлення. Ба більше, під впливом сонця та погодних умов його колір із часом стає насиченішим.
Саме ці пігменти дозволяють пластиковим частинкам ефективніше поглинати сонячне випромінювання і нагрівати атмосферу.
Ефект виявився відчутним
За оцінками дослідників, кольоровий мікропластик здатний поглинати приблизно 16% тієї кількості тепла, яку утримує чорний вуглець — один із найпотужніших чинників глобального потепління серед аерозолів.
Хоча це значно менше, ніж у випадку із сажею, внесок мікропластику вже сьогодні можна порівняти з викидами приблизно 200 вугільних електростанцій, що працюють протягом року.
Водночас автори наголошують: боротьба лише з мікропластиком не вирішить проблему зміни клімату, але може стати важливим доповненням до інших заходів зі скорочення викидів парникових газів.
Океан став джерелом пластикових аерозолів
Особливу увагу дослідники звернули на північну частину Тихого океану, де розташована відома зона накопичення пластикових відходів — Північно-Тихоокеанський субтропічний круговорот.
Саме тут величезна кількість пластику накопичується у воді, а хвилі та морські бризки регулярно піднімають дрібні пластикові частинки в атмосферу. Таким чином океан не лише накопичує пластикове сміття, а й постійно повертає його назад у повітря.
Фактично вчені вперше описали замкнений цикл, у якому пластикове забруднення океану стає джерелом атмосферного мікропластику.
Проблема може лише посилитися
Науковці зазначають, що поки дослідження охоплювало лише нижні шари атмосфери. Для повного розуміння впливу мікропластику необхідні нові вимірювання на різних висотах.
Це особливо важливо, адже, за прогнозами, без суттєвого скорочення використання пластику та покращення систем його переробки обсяги пластикового забруднення довкілля до 2040 року можуть зрости приблизно на 50% порівняно з рівнем 2020 року.
Автори роботи сподіваються, що нові результати стануть ще одним аргументом на користь міжнародних домовленостей щодо боротьби із пластиковим забрудненням та прискорять ухвалення глобальних заходів із його скорочення. Дослідження опубліковане в журналі Nature Climate Change.