За останні 25 років Швейцарія втратила близько 40% своїх запасів льоду. Зникають не лише крижані масиви, до яких звикли туристи та альпіністи. Разом із ними змінюється водний баланс країни, робота гідроелектростанцій і цілі екосистеми, про існування яких наука почала дізнаватися лише нещодавно.
За даними моніторингу льодовиків Швейцарії, з початку 1970-х років зникли понад 1100 невеликих льодовиків. Ті, що залишилися, також швидко скорочуються: їхній сумарний об’єм зменшився приблизно з 75 до 45 кубічних кілометрів за період до кінця 2025 року. Якщо тенденція збережеться, у період між 2050 і 2070 роками Швейцарія може майже позбутися льодовиків, а до кінця століття можуть залишитися лише найбільші з них.
Менше льоду — менше передбачуваної води
Для Швейцарії це не тільки екологічна проблема. Майже 60% її енергії виробляється гідроелектростанціями, а льодовики відіграють важливу роль у забезпеченні стабільного стоку води.
Влітку льодовики поступово тануть і підтримують річки водою. Коли їх стане значно менше, країні доведеться більше покладатися безпосередньо на опади — дощ і сніг. А їхня кількість та час випадання набагато менш передбачувані.
Показовим прикладом є гребля Гранд-Діксанс. Щороку до її водозбірної площі надходить близько 540 мільйонів кубометрів води, переважно з льодовикових потоків, тоді як саме водосховище вміщує близько 400 мільйонів кубометрів. За оцінками вчених, до кінця століття приплив води може скоротитися приблизно на 30%.
Один зі способів адаптації — збільшувати місткість уже наявних водосховищ. Так, висоту окремих швейцарських гребель уже підвищували на десятки метрів, що дозволило суттєво збільшити їхню місткість. Наразі розглядаються ще 13 подібних проєктів.
Є й інша проблема — осадові відкладення. Разом із водою у водосховища потрапляє так зване «кам’яне борошно» та матеріал із морен. Він накопичується на дні, утворює своєрідні дельти й поступово зменшує корисний об’єм резервуарів. Із відступом льодовиків ця проблема посилюється.
У майбутньому водосховища, ймовірно, доведеться використовувати не лише для виробництва електроенергії. Вони можуть стати важливішими для зрошення, захисту від повеней та інших потреб.
Під льодом приховане життя
Та, можливо, найменш очевидна втрата пов’язана не з водою, а з мікроскопічним життям. Дослідники виявили, що льодовики та живлені ними гірські потоки є домом для величезної кількості мікроорганізмів. У межах глобального дослідження було взято зразки зі 170 льодовикових потоків на всіх континентах, і різноманіття мікробіому виявилося значно більшим, ніж очікували науковці.
Ці мікроорганізми утворюють біоплівки на камінні. Вони пристосувалися до майже крижаних температур, сильного ультрафіолетового випромінювання та надзвичайно бідного на поживні речовини середовища. Але зникнення льоду змінює їхній світ. Гірські потоки стають теплішими, спокійнішими й прозорішими, а в деяких із них починають активно розростатися водорості. Сірі льодовикові потоки поступово стають зеленими.
Цей процес уже спостерігають у різних куточках планети. Дослідження показують, що мікроорганізми, пристосовані до екстремальних умов, поступово поступаються місцем більш звичайним видам, які рухаються вгору за течією. У результаті людство ризикує втратити не просто окремі види, а цілу колекцію унікального генетичного матеріалу.
Вчені хочуть створити «Ноєв ковчег» для мікробів
Зберегти самі льодовики в багатьох випадках уже неможливо. Тому науковці намагаються хоча б зберегти біологічну спадщину, яку вони містять. Для цього започатковано міжнародну ініціативу Microbial Initiative for the Cryosphere. Її мета — створити своєрідний банк біологічних зразків, де зберігатимуться бактерії, віруси, гриби та водорості, зібрані з льодовиків у різних частинах світу.
Такі зразки можуть мати цінність не лише для фундаментальної науки. У майбутньому вони потенційно допоможуть створювати ферменти, здатні працювати за низьких температур, нові антибіотики та біоматеріали.
Паралельно працює ініціатива Ice Memory, яка зберігає крижані керни з льодовиків, що перебувають під загрозою зникнення. Їх планують використовувати для майбутніх досліджень клімату. Адже бульбашки повітря всередині льоду можуть містити інформацію про атмосферу та клімат, яка накопичувалася протягом сотень тисяч років.
Проблема в тому, що майбутні технології зможуть розшифрувати далеко не всі секрети льоду. Але для цього самі зразки повинні дожити до моменту, коли такі технології з’являться.
Чекати вже ніколи
Відступ льодовиків нагадує, що їхня цінність набагато більша за мальовничі пейзажі. Це джерело води, частина енергетичної системи, унікальне середовище для життя та своєрідний архів історії Землі. На думку дослідників, діяти потрібно вже зараз. Одночасно із захистом водних ресурсів та адаптацією енергетичної інфраструктури важливо встигнути дослідити й зберегти те біологічне та наукове багатство, яке зникає разом із льодом.
Бо коли льодовик остаточно відступить, повернути його буде неможливо. А разом із ним можуть назавжди зникнути цілі світи, про які людство ще навіть не встигло дізнатися.
