Експеримент зробив кота часто цитованим молодим вченим

Фейкові статті кота-вченого набрали понад 130 цитувань на міжнародній науковій платформі. Цей випадок показує серйозні проломи у системі оцінки публікацій у наукових журналах. Системи наукового цитування — та частина науки, яка залишається прихованою від обивателів, але має важливе значення в кар’єрі вченого.

Вважають, що кількість згадок робіт дослідника за іншими наукових праць відбиває їх важливість. Чим більше цитувань — тим важливішими є результати опублікованого дослідження. Це допомагає багатьом вченим просуватися кар’єрними сходами та отримувати заслужені бонуси.

Зазвичай з метою оцінки значимості автора та її статей використовують індекс Хирша. Цей показник відображає кількість робіт, опублікованих вченим, і скільки разів на них посилаються до інших досліджень. Наприклад, у вченого, який написав 10 статей, кожну з яких процитували щонайменше 10 разів, індекс Хірша дорівнюватиме 10. Але чи так об’єктивні застосовувані сьогодні системи для оцінки цитування?

На це запитання відповіли аспірант кафедри метанауки та обчислювальної біології Північно-Західного університету (США) Різ Річардсон та фахівець із пошуку порушень у наукових дослідженнях Нік Уайз. Вони провели кумедний експеримент: створили фейковий профіль вченого та розмістили його «дослідження» на сайті ResearchGate – популярної науково-інформаційної соціальної мережі. Чому експеримент кумедний? Тому що цього вченого звуть Ларрі, і він — кіт.

Експериментатори опублікували 12 статей з математики від імені Ларрі Річардсона та зареєстрували ще 12 вигаданих авторів, які «цитували» кожну з них. У результаті вийшло 12 досліджень із 12 згадками у кожного, що нагородило Ларрі індексом Хірша, рівним 12.

Потім Google Scholar, ресурс пошуку наукових публікацій, відфільтрував підроблені дослідження Ларри. Щоправда, із цим завданням він не впорався, прийнявши за фейк лише одну статтю. Таким чином, у кота залишилися 11 наукових праць та 132 цитування зі 144 вихідних. Згадки праць, написаних Ларрі, відображалися цілий тиждень, поки Google Scholar не видалив їх. А ось профіль кота-вченого досі можна знайти у пошуковій системі.

Автори експерименту розповіли, що надихнуло їх на цей досвід. Останнім часом з’явилися сервіси, які пропонують вченим штучно підняти цитованість та індекс Хірша. За певну плату на платформі ResearchGate розміщують «статтю», що часто є безглуздим текстом, в якій є посилання на роботи вченого, який вирішив нечесним шляхом підняти собі індекс Хірша. Текст згодом видаляється, а цитування споживача цієї послуги залишається. Реклама одного з таких сервісів і навела дослідників на думку про те, що стати високоцитованим вченим може навіть кіт.

До речі, Уайз та Річардсон не перші, кому прийшла ідея створити фейковий профіль вченого заради експерименту. У 2010 році фахівець з інформатики Сіріл Лаббе розмістив у Google Scholar наукові роботи за авторством дослідника, на ім’я Ike Antkare (відповідно до англійської I can’t care — мені все одно). У результаті «дослідник» став шостим за цитованістю серед інформатиків у системі Google Scholar.

Ці експерименти не просто забави вчених-ентузіастів. Вони показують недосконалість сучасних систем, застосовуваних з метою оцінки значимості наукових праць та його авторів. За словами Ніка Уайза, неможливо створити метрику, яку не можна обдурити. Можливо, загальноприйняті системи оцінки застаріли та вимагають перегляду, а можливо, від них зовсім слід відмовитися.