Підказка місцевого населення привела археологів із Франкфурта до району поблизу міста Ібра в Омані, де вони знайшли кілька поселень. Іріні Бізевелд та її колега, докторант Йонас Клюге, перебували в країні на сході Аравійського півострова протягом шести тижнів для польових досліджень під керівництвом Міністерства спадщини та туризму Оману в провінції Північна Шаркія.
Вони задокументували будівлі, які їм було видно, а потім викопали в землі пробні ями. Їхньою метою було датувати поселення за допомогою будь-яких знахідок деревного вугілля, які вони могли там виявити. Саме тоді з’явилося щось зелене: шматок міді, проржавілий зовні, що складався з трьох окремих зливків у формі круглого конуса.
«Такі знахідки надзвичайно рідкісні», — каже приват-доцент д-р Стефані Доппер, науковий керівник двох докторантів. Імовірно, жителі помилково залишили знахідку, яка важить 1,7 кілограма, коли покинули поселення — з якої б то не було причини.
Поселення, ідентифіковане Бізевелдом і Клюге, датується ранньою бронзою (приблизно 2600-2000 рр. до н. е.). У цей період територія сучасного Оману була одним із найважливіших виробників міді для стародавньої Месопотамії в сучасному Іраку, а також культури Інду на території сучасного Пакистану та Індії. Лише тут почали видобувати мідну руду в більших масштабах.
Відлитий у мідні злитки, він був бажаним товаром, про що не в останню чергу підтверджують клинописні тексти з Месопотамії. Оскільки мідні злитки зазвичай додатково обробляли для виготовлення знарядь праці та інших предметів, їх рідко знаходять під час археологічних розкопок. Тим більше дивним було виявлення кількох таких зливків на поселенні доби ранньої бронзи.
Злитки міді мають характерну для того часу плоскоопуклу форму, яка утворювалася шляхом розливання розплавленої міді в невеликі глиняні тиглі. Завдяки відкриттю мідних злитків можна більше дізнатися про роль Оману в міжрегіональних торговельних відносинах у період ранньої бронзи, а також про технології обробки металу, відомі вже на той час.
Виплавка міді вимагає великої кількості горючого матеріалу, що, ймовірно, було серйозною проблемою в такому посушливому регіоні з низьким рівнем рослинності, як Оман. Як люди в епоху ранньої бронзи поводилися зі своїми обмеженими ресурсами та чи було для них можливим використовувати їх стабільно – питання, на які потрібно відповісти в подальшому ході проєкту.
Кілька уламків глиняного посуду «чорних глеків», великих посудин для зберігання культури Інду, які також були виявлені там, також підтверджують, що нещодавно відкрите село перебувало в тісному обміні та контакті з індійським субконтинентом. Здається, навіть невелике, досить сільське поселення в Центральному Омані було частиною системи міжрегіональної торгівлі та обміну товарами. Джерело