Археологи розкопали святилище, присвячене богині води в горах Загрос

Археологічні розкопки в Іракському Курдистані виявили святилище, присвячене Анахіті, богині води. Крім того, що стародавнє гірське поселення Рабана-Меркулі в сучасному Іракському Курдистані було фортецею для військових цілей, могло також бути «святилищем», присвяченим давньоперській богині води Анахіті. За словами доктора Майкла Брауна, архітектурні споруди біля природного водоспаду разом із залишками можливого вівтаря вогню вказують на існування місця поклоніння.

Дослідник з Інституту доісторії, протоісторії та стародавньої близькосхідної археології Гейдельберзького університету керував там розкопками протягом кількох років.

Гірська фортеця Рабана-Меркулі була важливим регіональним центром Парфянської імперії, яка поширювалася на частини Ірану та Месопотамії приблизно 2000 років тому. Розташоване на південно-західних схилах гори Пірамагрун у горах Загрос, воно включає не лише майже чотирикілометрові укріплення, а й два менших поселення, на честь яких і названо.

У рамках численних розкопок, які проводилися з 2009 року та останніх з 2019 по 2022 роки, міжнародна дослідницька група вивчала археологічні залишки на місці. З видом на укріплений в’їзд до Рабани є скельний рельєф із зображенням анонімного правителя, який, швидше за все, був місцевим парфянським васальним царем, якому приписують заснування цього місця. У долині Рабана дослідники також виявили релігійний комплекс, який міг бути присвячений богині Анахіті.

Культ Анахіти

Богиня води Анахіта вперше згадується в рукописному збірнику зороастрійської релігії під назвою «Авеста». Там вона постає як небесне джерело всіх вод на Землі; її описують як більшу за життя красиву жінку, яка може приймати форму текучого потоку або водоспаду. Культ Анахіти дуже шанувався в західних регіонах Іраку за часів Селевкідів і Парфян.

Гіпотеза про те, що можливе святилище Анахіти є частиною гірської фортеці Рабана-Меркулі, базується головним чином на знахідках архітектурних прибудов у природному оточенні сезонного водоспаду, розташованого на території фортеці. Дослідники також виявили неподалік скульптуру, схожу на вівтар, висічену на схилі, де, можливо, спалювали жертви або масло. «Близькість до водоспаду є важливою, оскільки асоціація стихій вогню та води відігравала важливу роль у доісламській перській релігії», — стверджує Майкл Браун.

На цьому місці знаходяться залишки будівлі, де в 2022 році археологи знайшли два характерних похоронних посудини, датовані радіовуглецевим методом другим-першим століттями до нашої ери. Це свідчить про те, що святиня використовувалася в період, коли виникли укріплені поселення Рабана та Меркулі. За словами доктора Брауна, можливо, вже існувала святиня, яка була поглинена культом Анахіти під час парфянської епохи, що могло мати ключове значення в окупації гори.

У той час багато релігійних місць також функціонували як місця династичних культів на честь короля та його предків, пояснює гейдельберзький археолог. Поклонники, які наближалися до «святилища», проходили під наскельним рельєфом правителя і, безсумнівно, усвідомлювали міцний зв’язок між місцем, королівською владою та культом. «Навіть якщо культове місце не можна остаточно віднести до богині води Анахіти через відсутність подібних археологічних знахідок для прямого порівняння, святилище Рабана все одно дає нам захоплюючий погляд на регіональні сакральні та геополітичні взаємозв’язки протягом парфянської ери», стверджує доктор Браун.