Глибоко під крижаним покривом Антарктиди вчені знайшли унікальний природний архів, який може суттєво змінити уявлення людства про майбутнє підвищення рівня Світового океану. Міжнародна команда дослідників провела складну експедицію у віддаленому районі Західної Антарктиди — приблизно за 700 кілометрів від найближчих наукових станцій — і змогла зазирнути в кліматичне минуле Землі на десятки мільйонів років назад.
Роботи проводилися в районі Crary Ice Rise — крижаного купола на межі Західноантарктичного льодовикового щита. Науковці пробурили 523 метри суцільного льоду, а під ним дістали ще 228-метрову колонку осадових порід. Саме ці шари мулу, піску та каміння зберегли сліди давніх кліматичних змін, що відбувалися в періоди, коли планета була значно теплішою, ніж сьогодні.
Це відкриття має особливе значення, адже повне руйнування Західноантарктичного льодовикового щита може підняти рівень світового океану приблизно на 4–5 метрів. До цього моменту більшість прогнозів ґрунтувалися переважно на супутникових спостереженнях і зразках осадів, зібраних поблизу узбережжя або під плавучими льодовими шельфами. Новий керн уперше дозволяє безпосередньо простежити, як поводився край льодовика під час попередніх теплих епох.
Дослідження стало частиною міжнародного проєкту SWAIS2C, який вивчає чутливість антарктичного льоду до глобального потепління на рівні понад 2°C. Попередній аналіз показав, що отримані відклади охоплюють близько 23 мільйонів років історії клімату — включно з періодами, коли температура на Землі значно перевищувала сучасні показники.
Вік шарів спершу визначали прямо на місці буріння, досліджуючи мікроскопічні рештки морських організмів. Надалі зразки вивчатимуть науковці з десяти країн, щоб уточнити часову шкалу та відтворити детальну картину змін навколишнього середовища.
Особливий інтерес викликала різноманітність знайдених відкладів. Частина з них відповідає умовам, характерним для територій під товщею льоду, однак інші свідчать про зовсім іншу картину — відкритий океан, плавучі льодові платформи та навіть процеси відколювання айсбергів. Фрагменти мушель і залишки організмів, що потребують сонячного світла, прямо вказують: у далекому минулому ця ділянка Антарктиди могла бути вільною від льоду.
Це підтверджує припущення, що льодовий щит Західної Антарктиди вже переживав значні відступи або навіть часткове руйнування. Тепер головне завдання дослідників — з’ясувати, коли саме це відбувалося і які кліматичні умови запускали такі процеси.
Саме буріння стало справжнім технологічним проривом. Раніше під льодовими щитами вдавалося отримувати керни довжиною менш ніж 10 метрів, тоді як цього разу команда перевищила позначку у 200 метрів. Для роботи використали спеціально створену систему: спочатку гарячою водою розтопили свердловину крізь лід, після чого опустили понад 1300 метрів бурових труб до осадових шарів. Кожен фрагмент керна ретельно фотографували, сканували рентгеном і готували до подальших аналізів.
Успіх експедиції став результатом багаторічної роботи — дві попередні спроби буріння завершилися невдачею через технічні труднощі. Тому момент отримання першого зразка став справжнім проривом для всієї команди.
Тепер дослідники планують продовжити бурові місії в Антарктиді. Отриманий геологічний архів допоможе точніше прогнозувати реакцію льодовиків на глобальне потепління та краще підготуватися до можливих наслідків зміни клімату. Адже саме минуле Землі може найточніше підказати, яким буде її майбутнє.
