Зсуви через стиснення Місяця назвали загрозою для майбутніх космічних баз

Регіони південного полюса Місяця, включаючи райони, які NASA запропонувало для майбутньої висадки людей, зазнають регулярних сейсмічних поштовхів, спричинених поступовим стиском супутника Землі. Розміщення баз у межах цих зон може стати катастрофічним для колоністів та поставити зусилля людини щодо дослідження Місяця під питання. Це з’ясувала група вчених із США.

Наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років астронавти місій «Аполлон» вивчили Місяць за допомогою сейсмометрів і дізналися, що він сейсмічно активний: екіпаж реєстрував сейсмічні коливання місячної поверхні. З’ясувалося, що на супутнику Землі відбуваються лунотруси, подібно до землетрусів. Тільки на Місяці вони набагато слабші, але при цьому триваліші. Можуть тривати годинами, а то й цілий день. Землетруси зазвичай тривають від кілька секунд до декількох хвилин. 

Трохи пізніше вчені дізналися, що місяцетруси можуть виникати з кількох причин: через різкий перепад температур місячної поверхні під час сходу і заходу Сонця (термальні); через падіння метеоритів (метеоритні); через вплив припливних сил Сонця та Землі (приливні).

Ще одна причина — поштовхи, що відбуваються поблизу поверхні. Це тектонічні місяцетруси, викликані зрушеннями в неглибоких шарах місячної кори (від 100 до 160 кілометрів). За часів «Аполлонів» астронавти зареєстрували 28 тектонічних місяцетрусів, один із них — магнітудою 5,5 за шкалою Ріхтера. Цього достатньо, щоб зашкодити будинки, обладнання та інші споруди, створені людиною.

У 2010 році камера зонда NASA Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) зафіксувала на поверхні Місяця 14 раніше не відомих утворень рельєфу — лопатевих уступів. Вони виникли внаслідок тектонічних розломів у місячній корі, окремі ділянки якої насувалися на сусідні. Тоді вчені припустили , що уступи з’явилися менше мільярда років тому внаслідок повільного остигання та стиснення супутника Землі. 

У подальших дослідженнях фахівці показали, що ці уступи зустрічаються повсюдно на Місяці, включаючи південну полярну область, у тому числі заплановане місце посадки астронавтів місії Артеміда-3 (Artemis III) і райони навколо нього. 

У новій роботі група вчених з Мерілендського університету (США) провела серію моделювань, щоб виявити регіони на Місяці, які становлять найбільшу небезпеку для майбутніх колоністів, та спрогнозувати загрози, з якими люди можуть зіткнутися на місці. Результати роботи опубліковані в журналі Planetary Science.

Вчені з’ясували: стиснення Місяця продовжується досі, це призводить до помітної зміни рельєфу. Наприклад, дослідники визначили, що група лопатевих уступів, розташована в деяких регіонах південного полюса Місяця, у тому числі й там, де планується висадити астронавтів, — результат одного з найпотужніших лунотрусів, зареєстрованих сейсмометрами «Аполлонів» понад 50 років тому. 

«Наше моделювання показало, що поштовхи, що відбуваються поблизу поверхні, здатні викликати сильний місяцетрус у південній полярній області, можливо в результаті зрушень існуючих тектонічних розломів або утворення нових», — пояснив провідний автор дослідження Томас Уотерс (Thomas Watters).

Команда Уотерса дізналася, що підповерхневі поштовхи вплинуть на круті схили, викликаючи зсуви реголіту і падіння валунів, особливо зі стін ударних кратерів. Все це може сильно нашкодити майбутнім місячним поселенцем і зробити дослідження Місяця важкою людиною. 

Автори зазначили, що при плануванні будівництва місячних баз інженерам необхідно враховувати розподіл молодих тектонічних розломів та їхню потенційну небезпеку. Щоб мати такі знання, необхідно скласти докладну карту геології Місяця та її сейсмічної активності, ніж група Уотерса зараз і займається.