Вчені пропонують використовувати природну радіацію Землі для пошуку ядерної зброї на орбіті.
Пояси Ван Аллена, які десятиліттями вважалися однією з головних небезпек для супутників і космічних місій, можуть отримати несподіване застосування. Дослідники з Массачусетського технологічного інституту (MIT) запропонували використати природне випромінювання навколо Землі для виявлення прихованої ядерної зброї на орбіті.
Автор ідеї, фізик-ядерник Арег Данагулян, вважає, що високоенергетичні протони, які постійно циркулюють у поясах Ван Аллена, можуть стати своєрідним «природним сканером». Коли супутник із великим запасом урану проходить крізь ці області, протони вибивають із ядер урану нейтрони. Саме ці нейтрони й можна зафіксувати спеціальними детекторами.
За словами вченого, така реакція залишає характерний «підпис», який може свідчити про наявність ядерних матеріалів на борту космічного апарата.
Контроль за виконанням космічних угод
Після випробувань ядерної зброї у космосі в середині XX століття світові держави уклали Договір про космос 1967 року, який забороняє розміщення ядерної зброї на орбіті. Проте на практиці перевірити дотримання цієї угоди сьогодні практично неможливо.
Саме ця проблема й підштовхнула Данагуляна до нової концепції. Ідея виникла після досліджень процесу нейтронного спалювання (spallation), під час якого високоенергетичні частинки вибивають нейтрони з атомних ядер. Учений зрозумів, що природний потік протонів у поясах Ван Аллена вже виконує необхідну роботу — залишається лише навчитися фіксувати результат.
Поки що лише теоретична модель
Опублікована в журналі Nature робота є дослідженням здійсненності концепції. Вона не описує готову систему, але демонструє, що фізичні принципи працюють, а необхідні технології вже існують.
Втім, реалізація такої системи буде надзвичайно складною. Детектор повинен не лише виявляти нейтрони серед великої кількості інших космічних частинок, а й визначати, що вони походять саме від конкретного супутника, а не від Землі чи інших джерел. Крім того, супутник-інспектор має перебувати на потрібній орбіті у точно визначений момент.
Космічна безпека майбутнього
Науковець визнає, що створення подібної системи потребуватиме значних фінансових ресурсів і міжнародної співпраці. Однак він переконаний, що це цілком реально.
У перспективі такі супутники-інспектори могли б контролювати виконання міжнародних договорів про демілітаризацію космосу — як за взаємною згодою держав, так і в режимі незалежного моніторингу.
Данагулян вважає, що розвиток подібних технологій може стати одним із найважливіших кроків для забезпечення безпеки людства в космосі, адже без ефективного контролю навіть найважливіші міжнародні угоди залишаються лише деклараціями.