Через понад пів століття після місії Apollo 17 вчені нарешті відкрили запечатані зразки місячного ґрунту — і отримали результати, яких ніхто не очікував. Матеріали, які зберігалися недоторканими з 1972 року, почали розкривати нові подробиці про склад Місяця, ставлячи під сумнів давні наукові уявлення.
У статті, опублікованій у журналі «Journal of Geophysical Research: Planets» , вчені описують незвичайні сполуки сірки в гірських породах регіону aurus-Littrow. Дослідження, проведене командою з Brown University під керівництвом науковця James Dottin, показало незвичайні хімічні «підписи» у породах із регіону Taurus-Littrow. Йдеться про вулканічні матеріали, які містять сірку з аномально низьким вмістом ізотопу 33S — такого не спостерігають у земних породах.
Зазвичай ізотопи елементів виступають своєрідними «відбитками пальців», що допомагають визначити походження речовини. Саме тому вчені очікували, що сірка на Місяці матиме подібні характеристики до земної — адже ізотопи кисню у двох небесних тілах майже ідентичні. Проте нові дані показали інше: склад сірки на Місяці може суттєво відрізнятися.
Ці зразки були взяті астронавтами Gene Cernan та Harrison Schmitt за допомогою спеціальної трубки, зануреної в поверхню Місяця на глибину близько 60 сантиметрів. Після повернення на Землю NASA герметично запечатала їх у середовищі гелію, щоб зберегти для майбутніх досліджень — коли технології стануть точнішими.
І справді, сучасні методи, зокрема високоточна мас-спектрометрія, дозволили виявити те, що раніше було неможливо побачити. За словами дослідників, результати настільки несподівані, що спершу їх навіть перевіряли повторно, аби виключити помилки.
Науковці розглядають кілька пояснень цього феномену. Одне з них пов’язане з ранньою історією Місяця — можливо, він колись мав тонку атмосферу, де ультрафіолетове випромінювання змінювало склад сірки. Інша гіпотеза веде ще далі в минуле — до гігантського зіткнення Землі з об’єктом Theia, яке, за однією з теорій, і призвело до утворення Місяця. Якщо цей об’єкт мав інший хімічний склад, його «слід» міг зберегтися всередині місячних порід.
Поки що вчені не можуть остаточно відповісти, яка з версій правильна. Але одне вже зрозуміло: ці старі зразки відкривають нову сторінку в дослідженні Місяця і можуть допомогти краще зрозуміти не лише його історію, а й походження всієї Сонячної системи.