Чи може життя подорожувати між планетами, ховаючись усередині уламків каміння після космічних катастроф? Нове дослідження американських учених показує: це значно реальніший сценарій, ніж вважалося раніше.
Команда дослідників із Університету Джонса Гопкінса перевірила, чи здатні мікроорганізми пережити один із найжорсткіших процесів у космосі — удар астероїда об поверхню планети. Саме під час таких зіткнень у космос вилітають мільйони фрагментів порід, які потенційно можуть переносити життя на інші світи, включно із Землею.
Ця ідея має навіть власну назву — літопанспермія. Вона передбачає, що мікроскопічні форми життя можуть поширюватися Всесвітом разом із метеоритами та уламками планет. Відомо, що шматки марсіанських порід уже неодноразово падали на Землю. Головне питання полягало в іншому: чи здатні живі організми пережити момент, коли їх буквально «вистрілює» у космос вибуховою силою удару.
Щоб це з’ясувати, вчені відтворили умови, максимально наближені до астероїдного удару по Марсу. Для експерименту обрали бактерію Deinococcus radiodurans — справжнього рекордсмена з виживання. Вона відома своєю здатністю витримувати потужне радіаційне випромінювання, сильний холод, висихання та інші екстремальні умови. Її міцна клітинна оболонка та ефективні механізми відновлення ДНК роблять її ідеальним кандидатом для перевірки космічної витривалості.
Мікроорганізми затиснули між металевими пластинами та піддали удару спеціального снаряда, розігнаного газовою гарматою. Швидкість досягала майже 500 кілометрів на годину, створюючи тиск у кілька гігапаскалів — у десятки разів більший, ніж на дні Маріанської западини, найглибшого місця світового океану.
Результати здивували навіть самих дослідників. За помірніших умов майже всі бактерії залишалися живими, а при сильнішому тиску виживала приблизно половина клітин. Деякі з них зазнавали пошкоджень, однак значна частина зберігала життєздатність. За словами науковців, вони багаторазово посилювали удари, намагаючись повністю знищити бактерії, але зробити це виявилося напрочуд складно.
Це означає, що під час реальних космічних зіткнень частина мікроорганізмів цілком може пережити момент викиду з планети та вирушити у міжпланетну подорож, захищена всередині кам’яних уламків. Теоретично такі «пасажири» можуть досягати інших планет через тисячі або навіть мільйони років.
Відкриття змушує по-новому поглянути і на питання космічної безпеки. Космічні агентства вже сьогодні суворо контролюють стерильність апаратів, які відправляються на Марс або повертають зразки на Землю. Однак якщо природний обмін породами між планетами відбувається сам по собі, ризик перенесення мікробів може бути значно більшим, ніж вважалося.
Дослідники припускають, що подальші експерименти можуть показати ще цікавіші результати. Наприклад, повторні удари можуть «відбирати» найбільш витривалі організми, роблячи їх ще стійкішими. У майбутньому вчені планують перевірити, чи здатні переживати подібні умови не лише бактерії, а й грибки або інші форми життя.
Якщо ці припущення підтвердяться, виникає інтригуюча можливість: життя на Землі могло з’явитися не лише тут. Не виключено, що колись дуже давно його насіння прибуло з іншої планети — можливо, навіть із Марса.
