Донедавна системи червоних карликів вважали практично безнадійними в сенсі можливої життєдіяльності через потужні спалахи таких зірок. Тепер з’ясувалося, що на їхніх світах мільярди років може зберігатись комфортна, багата на воду атмосфера. Червоні карлики, за підрахунками астрономів, — понад 70% усіх зірок у Чумацькому Шляху та абсолютна більшість взагалі у Всесвіті. У цих маломасивних, тьмяних і не дуже гарячих світил є одна вагома перевага: вони дуже довго живуть, тобто спалюють термоядерне паливо у своїх ядрах.
Цей процес, можливо, здатний тривати навіть набагато довше, ніж існує сам Всесвіт. Для порівняння, такі великовагові зірки, як знаменита Бетельгейзе (масою як мінімум 16 Сонців), «перегорають» всього за 10-15 мільйонів років і вибухають надновими. Правда, при всій своїй, здавалося б, млявості та повільності червоні карлики час від часу виробляють такі спалахи, в порівнянні з якими сонячні виглядають невинними. Багато вчених це призвело до невтішного висновку про неможливість життя на планетах у подібних зірок: на думку дослідників, радіація червоних карликів швидко випалює все живе і здебільшого не дозволяє зберігатися навіть умовам для можливого життя — повністю випаровує поверхневу воду.
Нещодавно дослідники з Вашингтонського університету (США) дійшли висновку, що це не зовсім так. Більше того, у статті для журналу Nature Communications вчені зазначили, що прямо зараз не можна виключати існування придатної для життя атмосфери на деяких відомих науці кам’янистих планетах біля червоних карликів. Зокрема, у системі TRAPPIST-1 у 40 світлових роках від нас.
Ця система прославилася тим, що в ній спостерігають цілий розсип приблизно однакових за розмірами твердих землеподібних світів на кругових орбітах. Причому три з них розташовані в так званій зоні Золотовласки — на ідеальній відстані від зірки, де не дуже спекотно і не надто холодно, а саме так, як потрібно для існування води в рідкому стані.
Американські астрономи вирішили для прикладу порівняти стан справ на двох планетах у цій системі: найближчою до зірки TRAPPIST-1b та четвертою за дальністю TRAPPIST-1e. Обидві у багато разів ближчі до свого сонця, ніж Меркурій до нашої зірки. Але саме це сонце — червоний карлик, який трохи більший за Юпітер. При такому розкладі TRAPPIST-1e виявляється якраз у зоні потенційної життєдіяльності.
На основі всіх своїх даних про ці світи вчені змоделювали процес їхньої еволюції. До речі, ця система існує, за оцінками, вже 7,6 мільярда років, тобто на три мільярди років старше Сонячної. Моделювання показало, що для TRAPPIST-1b в цілому все дійсно плачевно, як і показують спостереження телескопа Джеймс Вебб. Але четверта планета має великі шанси виявитися другою Землею.
За розрахунками астрономів, з поверхні TRAPPIST-1e волога теж мала стрімко випаровуватися ще на ранніх етапах. Але дуже багато води могло утворюватися в мантії планети, потім вийти назовні і створити цілком стабільну атмосферу.
Як підкреслили вчені, розглядати найближчі до червоних карликів екзопланети набагато легше, ніж світи віддаленіші, тому поки немає точних даних спостережень про наявність чи відсутність у TRAPPIST-1e придатних для життя умов, але саме це й цікаво. Додамо, що обнадійливі землеподібні планети спостерігають і біля інших червоних карликів. Один із найвідоміших прикладів — система найближчої до Сонця зірки Проксима Центавра.